Урок № 6. Колискові пісні
Вступ
Колискова пісня, колискова –
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани,
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова –
То солодка материна мова.
М. Сингаївський!
Сьогодні ми познайомимося з іще одним жанром української народної пісенної творчості – колисковими піснями. Не злічити, напевне, цих пісень. У них – серце і душа народу, ніжність і ласка материнської мови.
Розповідь про особливості жанру колискових пісень
Колискові пісні – цей своєрідний фольклорний жанр позначений високим поетичним світосприйманням, глибиною мелодійного звучання, багатством образів. Усю ніжність, любов, бажання бачити свою дитину щасливою, розумною, здоровою і гарною мати вкладає у невибагливі слова і просту мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину.
Одним із найкращих взірців колискової є пісня «Ой ходить сон». Прослухайте її та спробуйте перейнятися настроєм цього твору.
Демонстрація української народної пісні „Ой ходить сон”
Розучування пісні „Ой ходить сон”
Розучуючи пісню, зверніть увагу на наспівність, протяжність мелодії, м’яке та спокійне дихання, уповільнений темп.
Виконайте колискову «Ой ходить сон» тихо, лагідно і спокійно. Співаючи, уявіть, що ви заколисуєте маленького братика чи сестричку.
Караоке. Пісня „Ой ходить сон”
1. Ой ходить сон коло вікон,
а дрімота коло плота.
2. Питається сон дрімоти:
«Де ми будем ночувати»?
3. — Де хатинка білесенька,
Де дитинка малесенька.
4. Туди підем ночувати,
І дитину колисати.
5. А в нас хата теплесенька,
А дитина малесенька.
6. Ідіть до нас ночувати
І дитину колисати
Казка „Колискова Дряпушкові”
Він був ще зовсім маленький і дуже пухнастий – такий собі світло-сірий клубочок, але оченята вже блищали пустотливими зеленими вогниками і маленькі лапки міцно трималися за іграшки, скатертини і долоні Великих людей у його новому домі. Мабуть, тому кошеня і назвали Дряпушком.
Ще в будинку жила дівчинка. Вона була маленька, але здавалася Дряпушкові (та й собі) цілком дорослою. І поводилася відповідно, особливо щодо кошеняти. Навіть колискову йому співала. Так, так, справжню колискову пісню. Дівчинка склала її сама, бо серед маминих колисанок потрібної не знайшлося.
Пройшло три роки. Дівчинка підросла і стала готуватися до школи. Її життя сповнилося новими думками і справами, але колискова пісенька Дряпушкові залишилася обов‘язковою. І великий зеленоокий пухнастий красень-кіт не міг заснути, не почувши знайомої мелодії.
«Що буде з Дряпушком, коли я піду до школи?» - хвилювалася дівчинка. І тоді придумала: навчу колискової бабусю – хай вона співає.
Добра і лагідна бабуся одразу ж погодилася співати колискову. Дівчинка їй і каже: «Я починатиму, а ти запам’ятовуй і співай за мною, але вступай трохи пізніше»
Раз проспівали, другий, третій… Дряпушкові так сподобався спів бабусі й дівчинки, що він аж підспівував від задоволення.
Демонстрація колискової з казки „Колискова Дряпушкові”
Розучування колискової з казки „Колискова Дряпушкові”
Заспівайте колискову з казки „Колискова Дряпушкові” спочатку всі разом, а потім розділіться на дві групи і виконайте її каноном.
Канон – це багатоголосний твір, в якому всі голоси виконують одну мелодію, вступаючи почергово.
Виконуйте колискову ніжно і лагідно, ніби заколисуючи Дряпушка.
Підсумки уроку
Сьогодні ми познайомилися ще з одним жанром української народної пісенної творчості – колисковими піснями – і вивчили кілька з них.
|