Тема: Займенник як частина мови. (Вправи 28-33.) Мета: Ознайомити учнів з новою частиною мови — займенником, з особливостями займенників, їх роллю у мовленні. ХІД УРОКУ I. Організація класу до уроку. II. Мотивація навчальної діяльності учнів. 1. Цікава інформація для вчителя. Наша мова була б нудною і довгою, коли б у ній не було займенників. Адже займенники з успіхом заміняють іменники, прикметники, числівники (це видно із самої назви «займенник « — замість імені, тобто замість іменних частин мови), а іноді й цілі частини речень чи інші довгі найменування. Російський лінгвіст Олександр Реформаторський про займенники писав так: вони, «як запасні гравці на футбольному полі чи «дублери» в театрі, виходять на поле, коли вимушено «звільняють гру» повнозначні слова». За частотою вживання займенники посідають третє місце (після іменника і дієслова). До займенників належить не так уже й багато слів, але з-поміж інших найчастіше у повсякденному мовленні використовуються я, ти, ми, ви, він, вона, вони, що, це, цей, весь, все, свій, який. За часів Київської Русі «пошанного» звертання на «Ви» ще не було. Підлеглий до свого володаря звертався на «ти», як і володар до підлеглого. Згодом займенник Ти став нормативним у звертанні до Бога. А займенник Ви в Україні набув поширення у звертанні дітей до батьків, молодших віком до старших та до незнайомих людей. Таке звертання засвідчує етичні норми нашого народу, що виробилися протягом віків. 2. Повторення вивченого про частини мови. — Скільки частин мови є в українській мові? — Назвіть частини мови, які ви вже вивчили. (Іменник, прикметник, дієслово, прийменник, сполучник, числівник.) — Наведіть приклади вивчених частин мови. Доведіть свій вибір. (Смерека, відповідає на питання що?, називає предмет — це іменник і т.д.) 3. Гра «Відгадай і доведи» (з елементом проблемної ситуації). Вчитель називає слова: Галинка, лісник, сумує, солодкий, одинадцять, солом'яний, стрибає, регоче, він, ми, те. Учні повинні назвати, яка це частина мови і довести. Останні три слова (він, ми, те) є для учнів проблемними і тут допомагає вчитель. 4. Розв'язання проблемної ситуації - з попередньої гри. — Діти, на які питання відповідають слова: він (хто?), ми (хто?), те (яке?), стільки (скільки?). — Які частини мови відповідають на такі питання? — То може слова він, ми — це іменники, те — прикметник, стільки — числівник? — Діти, слова він, ми, те, стільки та ін. можуть вживатися замість іменників, прикметників і числівників — це займенники. Сьогодні ми починаємо вивчати ще одну частину мови — займенник. III. Робота над вивченням нового матеріалу. 1. Колективне виконання вправи 28 (усно). 2. Вивчення правила (с. 19). 3. Вибіркове списування (за вправою 22) а) Читання тексту і з'ясування значення невідомих слів. б) Бесіда за змістом прочитаного. — Скільки займенників в нашій мові? — Яке місце вони посідають за частотою використання? — Які займенники згадані у тексті, вживаються у родовому відмінку? в) Самостійне виписування займенників із тексту вправи 29 з наступною фронтальною перевіркою. 4. Каліграфічна хвилинка-загадка. во вод ди ться ться водиться ро род ди ться ться родиться У воді водиться, з хвостом родиться, а як виростає, хвіст відпадає. ( Пуголовок.) 5. Вправи-загадки (за матеріалами вправи 30 (крім другого речення). а) Читання і відгадування загадок. (Відгадки у підручнику, с. 124.) б) Списування загадок, підкреслення займенників. в) Звуко-буквений аналіз займенника я. Фізкультхвилинка. 6. Вчимося редагувати (за вправою 31). а) Словникова робота. б) Редагування тексту з наступним списуванням. О, тихо, мов малесенький прозорий білий метелик, сіла на руку перша сніжинка. А ось і друга, третя. Химерні вони на вигляд, ці снігові зірочки. Здається, їх вирізьбив геніальний майстер. Ось затанцювало сніжинок у повітрі більше, посипалися густіше. 7. Самостійна робота (за вправою 32). IV. Підсумок уроку. — З якою новою частиною мови ви ознайомились? — Назвіть займенники, які ви запам'ятали протягом уроку. — А тепер впізнайте і запам'ятайте якомога більше займенників із вірша. А займенник — що таке? За іменником іде. Він ніщо не називає, бо імен цілком не знає, лише вказує на все: і на те або на це, і на тебе, і на нього, і на цього, і на того. Він показує на всіх! Щось присвоює собі, комусь може і віддати, коли гарно попрохати, заперечить, коли треба, скаже щось і сам про себе, зацікавиться, спитає, хто є він і хто що знає. Ще багато запитань він в запасі має, і частенько без вагань сам собі й відповідає: — Хто такий? — Я той самий. — А ти чий? — Його і твій. — На особу певну вкаже, але імені не скаже. V. Домашнє завдання з інструктажем. С.19, правило, вправа 33. Вчитель: Луцковська А. А. | |
| |
Переглядів: 3375 | |
Здоров'я і хвороби. Інфекційні та застудні хвороби. Їх профілактика, щепл... |
Графіка як вид образотворчого мистецтва. Виконання аплікації «Рибки» з подаль... |
Значення гарного й веселого настрою для збереження здоров'я |
Симетричне вирізування |
Культурні рослини рідного краю |
Всього коментарів: 0 | |