Тема: Культура мовлення і спілкування. (Вправи 17-22.)

Мета: Формувати уявлення про культуру мовлення і культуру спілкування. Прищеплювати навички мовного етикету. Виховувати в учнів увагу до слова.

Обладнання: Таблиця «Культура мовлення».

ХІД УРОКУ

I. Організація класу.

II. Перевірка домашнього завдання. (Вправа 16.)

— Зачитайте загадки, які ви склали.

— Назвіть звуки і букви у виділених словах (знання, плавання, якщо). У якому з цих слів більше звуків, ніж букв? Чому?

— Пригадайте правило переносу слів з подовженими приголосними. Як би ви перенесли слова, записані на дошці?

знання

плавання

гілля

читання

обличчя

полювання

взуттєва

III. Каліграфічна хвилинка.

— Спишіть у зошит вислів, що на с. 10.

Добре слово — як музика.

— Як ви розтлумачите цей вислів тому, хто його не розуміє? Ваші міркування.

IV. Робота над вивченням нового матеріалу.

1. «Поміркуйте разом!» (Усне виконання вправи 17.)

— Що ми розуміємо під культурою мовлення?

— Як досягти високої культури мовлення?

2. Робота з таблицею «Культура мовлення».

3. Народна мудрість про культуру мовлення і спілкування.

Інформація для вчителя.

У фольклорі, як ніде інде, віддзеркалений характер опосередкованих мовою людських взаємин, культури спілкування, етикетного ставлення до людей, таких рис людини, як статичність, пристойність, дотримання слова, ввічливість і подібні.

Наведені нижче українські прислів'я і приказки — це мізерна частка того, що говориться в нашому фольклорі про мову і мовлення в аспекті культури людських стосунків. Слушні, часом дотепно сформульовані народні оцінки, правила й поради мають і пізнавальний, ужитковий сенс. Їх треба знати, ними треба послуговуватися.

Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.

Яка людина, така й мова.

Який розум, така й бесіда.

Вміти не вміти — треба говорити.

Добре тому жити, хто вміє говорити.

Не говори про себе доброго, бо не повірять, ні злого, бо подумають ще гірше.

Розумному не кажи, бо сам знає, а дурневі не кажи, бо не послухає.

Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.

Легше переконувати словами, як кулаками.

Співати добре разом, а говорити окремо.

Будь добрим слухачем — будеш добрим оповідачем.

Говорить, як три дні не їв.

Говорить п'яте через десяте.

Або розумне казати, або зовсім мовчати.

Тримай язик на прив'язі.

Як хочеш щось збрехати, то прикуси язика.

Навіть те, що старші кажуть на глум, бери на ум.

Де багато слів, там мало правди.

З пустого в порожнє переливає.

Не ласкаве слово хороше, а правдиве.

Гостре словечко коле сердечко.

Висновок. Культура мовлення — це правильність, точність, виразність мовленого слова (с. 10).

4. Вибіркове списування (за вправою 18).

а) Читання висловлювань і з'ясування значення незнайомих слів.

б) Вибіркове списування (завдання 2) з наступним поясненням

змісту.

в) Звуко-буквений аналіз слова рідної.

— Якою частиною мови виражене слово рідної? Складіть із цим словом речення, назвіть головні члени у цьому реченні.

5. Про культуру мовлення на практиці. (За матеріалами вправи 19.)

а) Читання тексту з подальшою словниковою роботою.

б) Усне опрацювання промови іноземного гостя.

в) Коментований запис виправленого і відредагованого тексту.

6. «Театр у класі». (Розвиток діалогічного мовлення за вправою 20.)

а) Словникова робота.

б) Підготовка до читання в особах.

в) Генеральна репетиція казки «Горда качка» (з дотриманням інтонації).

г) Бесіда за змістом казки.

— Чи завжди гарні слова бувають щирими?

— Чи можна було довіряти словам хитрого лиса?

— Чому лисові вдалося обдурити качку?

— Чого вчить ця народна казка?

Фізкультхвилинка.

6. Словничок. Опрацювання і запам'ятовування правопису слів ввічливості (слів прощання).

V. Домашнє завдання з інструктажем.

Вправа 22. Запитання і завдання для повторення (с.12).

VI. Підсумок уроку.

— Чому мову називають безсмертним скарбом народу?

— Якими мають бути усне і писемне мовлення?