Тема: Переваги добрих учинків.

Мета: поглибити знання дітей про чесність, правдивість, навчити розпізнавати серед моральних явищ конкретні ознаки вияву чесності чи нечесності, правильно оцінювати вчинки літературних героїв, товаришів та власні вчинки; виховувати в учнів добрі риси характеру.

Обладнання: художні книги з творами, що розкривають тему уроку, аплікація з паперу «Корабель із вітрилами».

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

1. Робота над прислів'ями.

Поясніть зміст прислів'їв: «Не кидай слів на вітер». « Не давай легковажних обіцянок ». «Будь господарем свого слова». «Говори щирі слова — будеш безсмертним».

«Скажені — не вернені, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приточиш:».

2. Переказ змісту пам'ятки «Моральні правила».

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Розв'язання проблемної ситуації.

Якось один капітан набирав команду людей для подорожі у далекі моря. Кожний із членів команди мав свої риси характеру. Чи буде вдалою їх подорож? (Учитель до намальованого на дошці корабля прикріплює вітрило у формі трикутника. На вітрилі слова: добро, зло, мужність, щедрість, чесність, гордість, заздрість, рішучість, надійність, неправдивість.)

— Які якості можуть спричинити невдачі на кораблі?

Ці людські якості завдають чимало неприємностей і у повсякденному житті.

IV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

Отже, сьогодні ми поговоримо про важливі людські чесноти — правдивість, чесність, шанобливе ставлення до результатів праці інших людей.

V. ПЕРВИННЕ СПРИЙНЯТТЯ ТА ОСМИСЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Робота за підручником (с. 49).

Знайдіть відповіді на запитання, чому не можна обманювати, і зачитайте їх.

Висновок: тому, хто обманює, не вірять люди. Той, хто обманює, не може вимагати правдивості від інших.

• Читання оповідання « Брехун ».

• Знайдіть у тексті слова, які розкривають головну думку. (Хто раз збрехав, тому вже більше не повірять.)

• Читання твору «Розбитачаїнка».

— Яким, на вашу думку, може вирости хлопчик?

— Наведіть приклади, коли ви були у подібній ситуації.

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Інсценізація учнями класу оповідання П. Гальченка «Мій тато»

з подальшим обговоренням.

Дійові  особи: учитель, Данилко, ведучий.

Ведучий: Батько та мати поїхали з дому, а Данилко залишився на господарстві, до школи не пішов. Раптом телефонний дзвінок. Данилко впізнав по голосу свого вчителя.

Учитель: Чому сьогодні Данилко не прийшов до ніколи?

Данилко: Тому що він захворів.

Учитель: А хто це розмовляє зі мною?

Данилко: Мій тато.

— Як, на вашу думку, оцінять учинок Данилка учні його класу?

У народі кажуть: «Краще гірка правда, ніж солодка брехня»,

«Правда як не зустріне, так дожене», «Де честь, там і правда». Нечесна людина — це не тільки та людина, яка говорить неправду, але й та, що може взяти чуже.

— Як ви думаєте, чому це правило порядної людини є однією

з Божих заповідей, займає належне місце в Законі, згадується

в Букварі ще 1851 року?

2. Робота за підручником (с. 50—51).

• Читання дітьми вголос оповідання «Федько» з подальшим

обговоренням.

— Поясніть значення висловів: «Не любить з чужим добром розминатись», «Чуже добро пече руки».

— Чи траплялось вам коли-небудь бути жертвою злодія?

3. Слово вчителя.

На Україні з давніх-давен життя українців регламентувалось «неписаними» законами, які містили норми поведінки людей, засновані на народних звичаях і досвіді предків. Крадіжки на Україні вважалися одним із найтяжчих гріхів. Навіть вживалося не слово «крадій», а слово «злодій». Хати в селах часто не замикали, а використовували прості засувки: поперек дверей ставили палку, що означало: господаря немає вдома.

За поганий вчинок злодія карали: били по підошвах ніг, підвішували догори ногами. Жінок-злодійок обвішували краденими речами і водили вулицями. Громада, чинивши самосуд, керувалась не статтями закону, як це роблять зараз, а народною мораллю, за якою красти — великий злочин.

4. Розв'язування проблемних завдань.

1) Вулицею йде хлопчик, у нього з кишені випав ніж. Ви йшли позаду і побачили. Як ви вчините?

2) Наталка вдома розпочала прибирати. Випадково штовхнула улюблену мамину кришталеву вазу і розбила. Що робити? Зізнатись? Промовчати? Чи, може сказати, що розбив кіт Рудько?

3) Василько вчора довго грав із хлопцями у футбол і не встиг вивчити вірш. Що сказати вчительці? Болів зуб? Допомагав мамі? Забув? Бабуся в гості приїжджала?

VII. ПІДСУМОК УРОКУ

1. Заслуховування вірша М. Ярового «Лисиця».

Лисиця в школу вчитися прийшла.

А як вона ледачою була,

То щоб уроки не робить —

Надумала учительку дурить.

Напише нишком на хвості

Таблицю множення та приклади прос''

І вгору лапу піднімає.

— Я знаю! Я піду до дошки! —

Озветься так, помнеться тропіки,

Хвоста до носа піднесе

Іпрочита, як з книги, все...

Отак знання у неї ті

Не в голові були, а на хвості.

Учителька помітила це діло —

На хвіст ногою наступила:

— Тепер відповідай!

Лисиця — так і сяк, не зна нічого, й край.

Шановні друзі, учні й учениці,

А поміж вас нема подібної лисиці?

2. Бесіда.

— Про що ви дізналися сьогодні на уроці?

Діти, пам'ятайте: той, хто говорить неправду, перш за все обманює себе. Хто бере чуже, той себе обкрадає.

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитати оповіданя підручника (с. 49—51).

2. За бажанням: прочитати твори М. Носова «Огірки», В. Осєє-вої «Що легше?», С. Жемайтіса «Карасі»,