Тема: Делікатність. Відповідальність

Мета: вчити дітей жити і діяти від щирого серця, бути чуйними, чесними, толерантними; ознайомити з поняттями «делікатність», «відповідальність», «толерантність»; розвивати бажання дарувати радість людям; виховувати любов до ближнього, загальнолюдські цінності.

Обладнання: таблиця-пояснення; ножиці; клей.

ХІД УРОКУ

I. організаційний момент

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба.

Гляди ж, не проспи.

 В. Симоненко

II. Повідомлення теми і мети уроку

— Дуже часто ми чуємо слово «толерантність». Що ж це таке — толерантність, делікатність? Саме про це ми і поведемо розмову на сьогоднішньому уроці.

III. робота над темою уроку

1.Бесіда з елементами розповіді

— Коли для людини день може бути добрим? Тоді, коли ти усміхаєшся людям, а вони також відповідають тобі усмішкою. Тоді, коли ти ставишся до людей привітно, і вони тобі відповідають лагідністю. Будьте завжди добрими, терплячими, щирими!

— Що ви уявляєте, коли чуєте це слово?

— Чи співпадають ваші уявлення із асоціаціями на таблиці?

Діти відповідають, а потім звіряють свої відповіді з таблицею.

— Що таке делікатність, на вашу думку? (Відповіді учнів.)

— Делікатний — означає увічливий, привітний, завжди готовий зробити послугу.

Поділ людей на толерантних і нетолерантних є досить умовним. Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні, так і нетолерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою та забезпечити успіх у спілкуванні.

А от бути делікатним — означає поважати чуже життя і не пхати свого носа не в свої справи. Пригадайте правила спілкування, поводження в гостях,— це і є, почасти, делікатність.

2. Робота за підручником (с. 45)

Фізкультхвилинка

Розпочнем фізкультхвилинку —

Організмові розминку.

Раз — летіли в небі птиці;

Два — йдуть гуси до водиці;

Три, чотири — скаче зайчик,

Покрутився побігайчик.

Вліво, вправо нахилився,

В усі боки роздивився,

Витяг з ранця свою книжку,

Заходивсь читати нишком.

3. Робота за підручником (с. 46-47)

Опрацювання статті «Додержуй даного тобою слова» (читання за особами)

— Що означає — дати слово? (Відповіді дітей )

— Чи завжди ви додержуєтеся даного слова? (Відповіді дітей )

Обговорення ситуацій за малюнками (с. 48)

4. Робота в зошиті (с. 13)

IV. Підсумок уроку

— Хорошим порадником завжди була і є народна мудрість.

• Не пхай носа до чужого проса.

• Не кидай слів на вітер.

• Не давай легковажних обіцянок.

• Будь господарем свого слова.

V. Домашнє завдання

Навести кілька прикладів делікатної поведінки.

Додатковий матеріал

ХАЙ Я БУДУ ВАША, БАБУСЮ...

На околиці села живе старенька бабуся Марина.

— У неї немає нікого-нікогісінько,— часто говорить матуся Марійці, трирічній дівчинці.

Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини.

Встане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір’я і бачить, що сидить бабуся на стільчику, гріється на сонці й пильно-пильно дивиться на неї, Марійку. Марійка біжить до бабусі і вітається;

— Добрий день, бабусю!

— Добрий день, Марійко, — радісно відповідає бабуся. — Посидь біля мене, дитинко.

Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Вабить луг — стільки метеликів там літає. Вабить річка — пісочок чистий там на березі, а вода тепла...

Марійка збирається йти, а бабуся зітхає.

— Чому Ви зітхаєте, бабусю?

— Бо нікому й слова примовити... Одна я, однісінька...

— Хай я буду ваша, бабусю,— тихо шепоче Марійка й цілує в старечу зморщену щоку.

— Добре, дитинко, будеш моя,— усміхається бабуся Марина.

До вечора Марійка бігала у лузі, купалася, милувалася метеликами. А про бабусю не забувала. Побігає у лузі, прибіжить до бабусиного подвір’я й щебече:

— Я не забула, що я — Ваша, бабусю! Тільки ой, як у лузі бігати хочеться!

В. Сухомлинський