Урок мужності: Минулого вогонь не згасне
присвяченого Дню пам’яті та примирення та 70 річниці Дня перемоги над
нацизмом у Другій світовій війні
Мета заходу: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; уболівати за майбутнє країни.

Хід уроку:

Чимало свят дарує нам весна,
Як в рідний дім повернення з дороги.
Та є найбільш хвилюючим для нас
Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.
В цей день нестимуть люди завжди квіти,
Не обміліє пам’яті ріка –
В серцях нащадків буде вічно жити…

9 травня.. Буде грім салютів,
І поруч з нами в димній вишині
Повстануть ті близькі і незабуті,
Хто назавжди лишився на війні.

І будуть радість, будуть сум і сльози,
Багрянець квітів, спогади, пісні.
Прийдуть до хат і сядуть на порозі,
Хто назавжди лишився на війні.

Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, 8 та 9 травня ми відзначатимемо День пам’яті та примирення та 70-у річницю Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
Німецько-фашистські війська вторглися в нашу країну. Великі літаки із намальованими на крилах хрестами літали в нашому небі. Фашисти скидали з них бомби, які падали на землю і взривалися. Гинули люди, руйнувалися будівлі, палали міста і села. А по наших полях сунули страшні німецькі танки, які руйнували все на своєму шляху, стріляли в людей і будівлі.
Благословляла мати сина,
А синові - сімнадцять літ...
Іти на бій за Батьківщину -
Був материнський заповіт.
Сховала сльози на прощання,
Щоб не пекли його вони...
І син пішов... Лишив чекання,
Лишив свої хлопчачі сни.

Фашисти хотіли завоювати Україну, господарювати на наших полях, жити в наших будинках, володіти нашими лісами, ріками, полями. Проте на захист рідної України стали наші війська, міські жителі і селяни, дорослі і діти. Вони захистили рідну землю від фашистських завойовників. По всій Україні йшли жорстокі кровопролитні бої.
У тій страшній війні загинули мільйони людей. Проте українці не віддали свою рідну землю ворогу. Україна була звільнена.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр.
Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу, тих, хто віддав своє життя для щастя інших.
Перемога ціни не має, різні долі – вона одна,
Але час, на жаль, віддаляє і обличчя, і імена.
Вітер вічний вогонь гойдає, і печаль, і пісні, і сміх.
Всіх полеглих ніхто не знає, пам'ятають усіх.

Понад 2 тисячі українців стали Героями Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб отримав цю нагороду тричі. З 40 маршалів — 10 народились в Україні, а серед генералів та адміралів нараховувалося близько 300 наших земляків.
У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому випало пройти через горнило битв і дожити до цього світлого дня. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Страшні сліди залишила війна. На території України в руїни та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами! 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття.
Сьогодні в кожному домі віддають данину шани й поваги тим, хто в лиху годину війни мужньо боронив українську землю. Захисників Вітчизни вшановує вся Україна. А ми згадаємо сьогодні наших прадідусів, які разом з мільйонами інших людей здобували перемогу.
( розповіді учнів )
Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.

У нашому місті є кілька Братських могил. Це святе місце для нас. Там поховані воїни, які загинули, визволяючи наш рідний Оріхів. Вдячні жителі села шанують пам’ять про героїв, приходять туди з квітами, подумки завжди дякують воїнам- визволителям.
Відлунали залпи Другої світової війни. Але ніколи не згасне пам’ять про подвиг українського солдата, про його мужність і благородство, патріотизм і жертовність.

День Перемоги! День Перемоги!
Іде по країні весна.
Дев’ятого травня! Дев’ятого травня!
Війна закінчилась страшна.

Ти прийшла, Перемого, слідами війни,
З-під заліза і попелу – цвітом весни,
Тим навічним вогнем, що горить – не згора,
Обеліском, який увінчала зоря.

Закінчуючи наш захід, присвячений Дню Перемоги, хочеться нагадати вам такі слова: «Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те, що вона своя». Сподіваюся, що ви будете справжніми захисниками своєї Вітчизни. Щиро бажаю всім нам миру!