Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
| Ведуча: Нова радість стала, яка не бувала: Зірка Різдва та надія ясно засіяла. Під скатертю сіно і сніп на покутті… Мати щедрими руками кладе на стіл кутю… Мед, мак і пшениця – ці різдвяні страви – Знову до нас завітали спогадом ласкавим. Отож, запрошую вас у цю щедру хату на хліб, на сіль, на святу вечерю. Разом з вами пригадаємо призабуті звичаї наших дідів-прадідів – святкування Різдва. Господиня (до чоловіка): Іване, скоро зійде зірка, треба сідати до вечері, а ти ще худобу не обійшов. Та й дідуха треба внести до хати, сіна, василика поклади на стіл, щоб і в нас як у людей було. Не сиди, берися до роботи, бо в мене все майже готово. Господар Та так гарно колядують, що слухав би і слухав. Це ж рік тому колядували, заскучив. Господиня: А може ти торішньої наливки скоштував,- чи міцна іще, то тебе й на спогади потягло? Господар: Та Господь з тобою, Маріє! Коли це ж таке було, що я до святої вечері за чарку брався? Іще за цілі свята встигну начаркуватися. Господиня: Усе встигнемо, і буде не гірше, ніж у людей. Дівчатка, ви уже дорослі, допомагайте батькам завершити приготування до вечері, та й будемо з божою поміччю розпочинати. І дочка: Мамо, що тобі допомогти? Ми з дівчатами швидко впораємось. Господиня: Дякую, помічники мої дорогі. Вечеря готова. Зараз будемо накривати на стіл. ІІ дочка. Мамочко, а чому свята називаються Різдвяними? (Всі дівчата разом) Розкажіть, матусю, розкажіть, ну будь-ласка. Господиня: Ну гаразд. Поки батько порається на дворі, я встигну розповісти дещо про сьогоднішнє свято. ( Мама сідає на лаву, старша дочка біля неї, а менша кладе голову на коліна). Колись давно в місті Вифлеємі у Діви Марії народився син – Ісус. Коли він народився на небі засіяла ясна зірка. Гінці ходили від хати до хати, сповіщаючи веселу новину. На землю зійшла благодать. Ісус ходив у кожну хатину, у кожну родину, вчив людей добра, справедливості. Вчив не кривдити бідного і допомагати слабкому, бути чемними , працьовитими, не обманювати. А дітям маленьким дарував здоров’я , радість та втіху. Від того часу, день, коли народився Ісус Христос, люди назвали Різдвом Христовим. В кожній українській оселі святкують свят-вечір, прикрашають ялинку, варять кутю, колядують, зичать одне-одному щастя, здоров’я на круглий рік. Ой, щось ми заговорились. Вже скоро батько прийде. Нумо до роботи. Входить господар з дідухом, Вітається «Христос народився», йому відповідають «Славімо його», Мати й діти формують стіл: василик, струцень, часник, монети, кутя, узвар, мак, мед, свічку, калину, горішки, стрічку кругом столу, окремий порожній прибор для померлих. Господар: В тебе, Маріє, все готове? Господиня: Вже і в нас все готове. Он дров іще трохи треба принести, щоб грибочки доварились, та й вже можуть дівчатка вмиватись, а тоді ставати до молитви. ІІІ дочка Мамо, дай нам шматок червоного шовку та монетку, ми з сестрами підем вмиватись до води, та й дров принесем. Господиня: Біжіть, мої квіточки, вмивайтесь, щоб були здорові і красиві, багаті і людьми шановані! Дівчата виходять, повертаються і радісно сповіщають. І дочка. Ми бачили зірку. Тільки засвітилася. А яка красива! Господар. От і дочекалися. Давайте всі до столу. Та перш, ніж сісти до столу годиться до молитви стати. ( Запалює свічку) Прийми, Господи, молитву старої людини, прийми, Господи, молитву малої дитини. Першу ложку куті їмо навстоячки. Господиня : Ой я ж зовсім забула! Донечки, ж для ваших хресних батьків різдвяну вечерю приготувала! Швидше збирайтесь поки ще зовсім не смеркло, хутчій привітайте їх зі святом. Господар: Передавайте хрещеним наші вітання, гарно їх повіншуйте, та запросіть на завтра до нас на гостину. Дівчата беруть клунки і виходять Господар: Щось наші діти довго забарилися. Чи не пристали , бува, по дорозі до колядників? Господиня: Ні , що ти! Вони ж добре знають, що в свят-вечір всі повинні вечеряти тільки з родиною…. А от і вони . ( Забігають дівчата і розказують, що дорогою зустріли гурт колядників). Здалека вчувається коляда «Добрий вечір тобі, пане тгосподарю» Господар: ( прислухається) : Мені здається і до нашої хати повернули. За вікном чути голоси колядників: Пане-господарю! По цьому дому, по веселому Чи дозволите колядувати, Дім звеселити, Христа прославити?! Запроси вертеп до хати, Радісну новину хочемо розказати. Господар: Просимо. Заходьте до світлиці! 1-а жінка: Добрий вечір вам, сестрички. І вам, браття козаки. 2-а жінка: Добрий вечір, господине, Хай біда і лихо згине. 1-й пастушок: Чи чували ви новину Про небесну ту дитину, Що у яслах народилась, Разом з нами веселилась? Коляда: "В Вифлиємі новина". 2-й пастушок: В Вифлиємі ми бували, Божу славу оглядали. І за вас просили Бога. Ой, важка була дорога. 1-а жінка: Лютий Ірод розізлився, Що син Божий народився. В світ катів цар посилає, Діточок малих стинає. 1-й пастушок: Ми ж від хати йдем до хати Добрим людям розказати, Щоб від лиха стереглися, Щоб Іроду не далися. 2-й пастушок: Як дитя в вас є маленьке, То вважай на нього, ненько. Помолися Богу стиха, Й бережи дитя від лиха, Від ворожої напасті, Щоб катам до рук не впасти. Коляда: "Спи, Ісусе, спи". 1-а жінка: Ми ж молити будем Бога: Боже! Хай мине тривога, Хай минуть вас всі пригоди, Хай пропаде міць Ірода. Сестри, сестри, уважайте! І на Бога уповайте. Хмара зірку заступила, Наближається зла сила. Входить жидівка. Ну, чого так в хаті тихо? Чи скоїлось, може, лихо? Як є лихо, я пораджу, Розвеселю і розраджу. О! В вас, бачу, нині гості, Варто їм по довгім пості, Смачно випити та з'їсти, Ну! Ніхто не просить сісти. 1-а жінка: Хто ти і звідкіля ти Ідеш непрошена до хати? Жидівка: Я! Мене тут кожен знає. Я від Мошка, жінка Хая. Ходжу з кошиком до хати, Люблю людям щось продати. Лиш напийтесь із плящини — Зараз лихо й смуток згине. 2-а жінка: А скажи ти нам, жидівко, Чи ти п'єш колись горівку? Жидівка: Я — горівку оковиту? Або ж я дурна це пити. Ні, не (б'ється по губах) так, виходить: Я не п'ю, бо мені шкодить. 1-а жінка: Бачиш, то ти нас частуєш, А сама і не спробуєш. Жидівка: Ну, як неохота пити, То щось інше мож купити. Ось які тут є убйорки: І коралі, і пацьорки, І корсетка, і панчохи, Файні мешти, пудри трохи. 2-а жінка: О ні, Хайко, ні не пляшки, Ані тії фаталашки Нам уже не до вподоби, Це в біду нас завело би. 1-й пастушок: В нас є своя гарна ноша — І тривала, і хороша. Будем ми ЇЇ носити У ній Господа хвалити. 2-а жінка: Так зі свого полотна Ноша красна і міцна. А як ще повишивати, То княгиню можна вбрати. 1-а жінка: Ми Ісусові малому Дари принесли із дому: Сорочечку—вишиванку, Дзюбиночку-вибиванку, Білу свитку і шапчину, І тепленьку кожушину, Сопілочку-дрібнограйку, І гуцульську красну крайку. 2-а жінка: А на ноги постулята, А на руки рукавчата. Все це власної роботи Для потіхи і теплоти. 2-й пастушок: То ж то нам серденько билось, Як дитятко веселилось. Жидівка: То женете мене з хати — Неохота купувати. То отак ви помудріли? Та бодай ви подуріли. Піду я, але ви знайте: Помсти моєї чекайте. Ви гадаєте — не знаю, Що скоїлось в цьому краю. Знаю, знаю, що чувати, Знаю, що за гості в хаті, Знаю, де були ви вчора, Буде помста, буде скоро. Я вас знаю — ти Юстина, А та, друга — Катерина, А ті жінки — то мами Тих пастушок знаєм ми: Замість вівці свої пасти — Ви кпите з Ірода власті, Замість стада пильнувати — Ви дитині йшли співати. Ви признались тут самі, Зараз вам покажем ми. Виходить з хати. 3-а жінка: Що вона тут говорила? Чимось нам вона грозила? Та не біймося, небоги. Уповаймо всі на Бога. Наше діло чисте й праве, Не діждемо ми неслави. Біда: А, ви тут ся поховались, Що йому там поклонялись. Га! Скажіть, куди ходили? І кому дари носили? Признавайтесь! 3-а жінка: Що ти? Хто ти? Біда: Я — Біда, сестра Темноти. Ірод-цар мене післав, І ще строго наказав, Щоб я всіх тут пошукала, Що в містечку мандрували. 1-й пастушок: Ми не знаєм, що то страх, Бо в нас світло є в серцях. Біда: А я знаю, що ще нині Вмрете всі в одній хвилині. Смерте, смерте, а ходи-но, Тут усіх візьми, зітни-но! Смерть: Хто то кликав тут мене? Я прийшла з тою косою, Ти кажи кого стинати? Бо я мушу поспішати, Досить мало й нелегкої Дав нам Ірод днини тої. Біда: Ось вони все з цеї хати Ірода не хочуть знати. Дуже вже змудріли видко, Ну, коси їх, але швидко! Ангел: Стій, не смій їх убивати! Геть іди з цієї хати. Ти до них не маєш права, Бо над ними Божа хвала. Я тебе давно шукаю, Бо приказ для тебе маю. Від Господа з висоти, Що під ним і я, і ти. А приказ той слухай пильно! Той, що кров так лив обильно, Що неправді все служив, Кривду навкруги робив, І згубить хотів дитину, Ще сьогодні марно згине. Зараз в Єрусалим іди Ірода-царя зітни! Смерть: Рік Господь із висоти, Що під ним і я, і ти. На приказ його іду — Ірода—царя зітну! Виходить із хати. 1-а жінка: Слава Богу! Слава Богу! Що дав справді перемогу. 2-а жінка: Вже син Божий буде жити, Нас від кривди боронити. І тепер він був ласкав — Нас від згуби врятував. Ангел: Сталося, як Бог велів. Всіма нами він зрадів, Що Ісусові вклонились, Темноті не покорились, За серденько ваше добре, І відважне, і хоробре, І за вірність свому роду Матимете нагороду. Щастя й долі він нам дасть. 3-а жінка: Просим, о Господня Мати! Дай усім нам виростати Добрих жнив на ріднім полі, Для усіх нас щастя й долі. Коляда "На небі зірка ясна засяла".. Всі: Слава Богу! Слава Богу! Заспіваймо всі в дорогу. 1-а жінка: Але заки вийти з хати, Треба щастя побажати, Дім добром обдарувати. 2-а жінка: Я вам дарую зернятко жита, Щоб ваша нива була дощем полита. Хай у вашій хаті хліба не бракує, Хай у вашій хаті достаток панує. Коляда "Небо і земля". 3-а жінка: Хай щастя вам Бог у господу приносить В багатім врожаю, у щедрих покосах. Хай діти ростуть у цій хаті чудові І славлять усюди українську мову. Щоб славного роду велося коріння У дружбі, повазі і розумінні. Не забувайте призвання свого. Христос народився! Славімо його! Коляда "Слава нашим господарям". Коли закінчується вертеп ІІІ пастушок : Прощавайте ми ідем і на другий рік прийдем. Господар: Дякуємо за хорошу Божу вістку, за щирі побажання. Щиро дякую, що не минули нашої хати. ІІ дочка: Тату, мамо! Подивіться, яка яскрава зоря горить на нічному небі! Аж палає вогнями… (Сім’я вдивляється в далечінь) Господар: Це свята і урочиста ніч…Яскрава зоря сповіщає радісну новину про народження Божого Сина. Своїм світлом вона повертає грішників на праведну путь, вказує дорогу заблудлим, повертає до віри в добро і справедливість. Слідкуйте, діти мої , за ясними променями цієї зірки - і шлях вашого життя буде легким і приємним. ( Господар звертається до глядачів їм низько кланяється) Дякуємо вам люди, що прийшли до нашої господи на свят-вечір. Щастя вам, здоров’я зичу, божого благословення і всіляких щедрот. Дочко, повіншуй як годиться нашим гостям. ІІІ дочка. Веселий день, весела новина, Народився Ісус, хороша дитина, Хочу вам правду сказати, хочу вам щастя- здоров’я побажати, Може у вашій хаті хтось гірко сумує, може у вашій хаті когось ще бракує, Хто гірко сумує – розвеселяйте, кого ще бракує – не забувайте, Ми разом з маленьким Ісусиком вас вітаємо, Щастя, радості, здоров’я, благодаті вам бажаємо. Нехай у ваших серцях і домах - ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ ! Всі співають «Щедрівку+» | |
|
| |
| Переглядів: 1649 | |
| Живі організми, їх ознаки та умови, необхідні для життя, різноманітність |
| Передавання просторового явища способом загороджування в зображенні архітекту... |
| Запитання до природи. Звідки береться олія? |
| Ліплення з пластиліну. Властивості пластиліну. Інструменти та пристосування д... |
| В. Чухліб «Повінь». Прислів'я. |
| Всього коментарів: 0 | |