Диво витинанки. Спогади про літо

Мета: навчальна: продовжувати закріплювати розуміння учнями поняття «симетричний малюнок», «витинанка»; ознайомлювати з процесом узагальнення форми; формувати прийоми роботи з ножицями; розвивальна: продовжувати формувати в дітей уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати; розвивати творчу уяву, спостережливість, акуратність, увагу; стимулювати інтерес учнів до творчої діяльності в умовах практичної роботи; виховна: виховувати в учнів почуття прекрасного, розуміння народного декоративного мистецтва та любов до національної художньої спадщини.

Обладнання: репродукції картин відомих художників і навчальні роботи з методичного фонду; фотографії гілок в інеї, сніжинок, кристалів льоду, квітів; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи.

Матеріали та інструменти: білий та кольоровий папір; простий олівець; ножиці; акварельні фарби; пензлі № 4, 6; клей ПВА; пензель для клею; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів.

Тип: комбінований урок.

Методи і засоби роботи: евристична бесіда; практична робота на базі засвоєного матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання

• Який вид образотворчого мистецтва називають декоративно-

ужитковим?

• Де в повсякденному житті ми бачимо твори декоративно-ужиткового мистецтва?

• Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте?

• Які матеріали та інструменти використовують для виконання творів декоративно-ужиткового мистецтва?

• За якими правилами будується композиція у вишивці, різьбленні? Які засоби виразності використовують ці види декоративно-ужиткового мистецтва?

(Учитель пропонує учням із декількох репродукцій різних видів образотворчого мистецтва визначити твори декоративно-ужиткового мистецтва, назвати, в якій техніці їх виконано.)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Традиційно в Україні жінки любили прикрашати оселі чудовими візерунками, вирізаними з паперу. Називали це мистецтво витинанкою. Паперове мереживо було частиною святкових обрядів, уважалося, що воно захищає житло від злих сил, приносить любов і добробут. Усе, що створене з любов’ю та зігріте теплом людських рук, несе в собі добре чарівництво.

Витинанки — один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно вирізані ножицями чи ножем з білого або кольорового паперу. Витинанки використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей.

Н. Тележенко «Веселові перевесла» (ХХ ст.)

Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з’явилися в середині XIX ст. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний та рослинний, трапляються також фігурки людей або тварин, зображення предметів побуту, архітектури тощо. Папір для витинання складали вдвоє, вчетверо, увосьмеро, що дозволяло створити сталі структури, різноманітні композиції.

Витинанки кінця XIX — початку XX ст. відзначаються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках вони набули своєрідних локальних рис щодо трактування матеріалу, форми, силуету, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментики.

Найпоширенішими вити-нанки були на Поділлі, Подніпров’ї та Прикарпатті. На Подніпров’ї вони часто доповнювали хатні розписи. Для Поділля властиві два типи розташування витинанок на стінах — шпалерний і килимовий. На Прикарпатті їх наліплювали поздовжніми стрічками попід стелею, по сволоку, навколо вікон. Витинанки побутували в поєднанні зі шкіряними прикрасами, настінними розписами, вишивками, збагачуючи свої форми й орнаментальні мотиви.

М. Руденко «Витинанки» (ХХ ст.)

Витинанки — це грайливе мереживо симетрично повторюваних елементів, що складають цілі шпалери квітів, стриганців, зірочок, хрестиків, козаків, найхимерніших звірів. І вся ця краса досягається за допомогою білого чи кольорового аркуша, складеного кілька разів (удвоє, учетверо, увосьмеро), звичайнісіньких ножиць і, неодмінно ж, уяви.

Витинанки, заміняючи іноді стінні розписи, мали ті самі мотиви орнаменту або композиції та відзначалися, як правило, легкістю і швидкістю у виготовленні. На перший погляд, ніби кожен здатний створити тут «свій шедевр», а спробуєш узяти до рук ножиці — і раптом відчуєш розгубленість.

«Витинанки до окраси хат» запримічені та описані у творах Григорія Квітки-Основ’яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка. Іван Франко також відзначав «незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку тих витинань».

Шкода, але від давніх часів збереглося дуже мало паперових ажурних візерунків. Проте дещо-таки назбиралося в музейних фондах та приватних зібраннях. Хоча донедавна апологети мистецтва соціалістичного реалізму вважали витинанки атрибутом міщанського побуту і критикували цей вид народного промислу.

Килимами, вишивкою й картинами підмінено мальований і паперовий декор, але вони все ж неспроможні у багатьох випадках позмагатися із простою своєрідністю витинанки. У наш час витинан-ка стала частиною оздоблення поліграфічної продукції, та навіть сценічного простору театральної вистави. У витинанці закладено надзвичайну силу декору та'образу, тільки їй властиве силуетне вирішення, ритмічна виразність візерунка, дзеркальна симетрія, лаконізм та логічна узгодженість між матеріалом, формою та технікою виготовлення. Будь-який натуралізм у витинанні відсутній.

Витинанка увібрала пластику трипільської кераміки, килимові орнаменти-мотиви кролевецьких «Берегинь».

Зазвичай для виконання витинанок використовують тонкий та міцний папір різних сортів. Це може бути цигарковий, компресний папір, крафт та ін.

Для роботи необхідні такі інструменти: гострі ножиці різної довжини, прямі, зігнуті та фігурні. Для дрібних деталей зазвичай використовують манікюрні ножиці.

Починають роботу з ескізу, в якому необхідно виразити те, що бажано побачити після завершення роботи. Визначають композиційний центр. Якщо композиція центральна, аркуш згинають за лінією симетрії для утворення дзеркально-симетричного зображення. За необхідності намічають контури відповідно до ескіза, потім вирізують, дотримуючи межі обраного контуру. При цьому закриті ділянки визначають заздалегідь. Якщо їх потрібно зберегти, продумують елементи, які з’єднували б їх між собою.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Організація сприйняття творів мистецтва Бесіда за питаннями

(Учитель пропонує учням розглянути репродукції витинанок, що виконані професійними художниками та народними майстрами.)

• Що зображують на витинанках професійні художники, а що — народні майстри?

• Які кольори вони використовують?

• Який настрій створюють у нас ці витинанки?

• Де розташовані основні та другорядні зображення і як вони пов’язані одне з одним?

• Як художники ставляться до того, що вони зображують?

• Які засоби використовує художник, щоб висловити своє ставлення до зображуваного?

• Як ви вважаєте, чи вдалося художникам донести до глядача свій задум?

• Складіть невеличкий усний твір-опис за тією з витинанок, яка вам найбільше подобається.

Творче завдання Слово вчителя

За вікном — зима. Сніг, мороз, вітер... Усе частіше ми мріємо про літо. Згадайте, як пурхають метелики над квітучим лугом, як тріпотять крильцями бабки. Прикрасьте свою оселю мрією про літо.

Пояснення до творчого завдання

Скористайтеся готовими шаблонами або вигадайте чудових метеликів і бабок — нехай вони кружляють над квітучим лугом. З’єднайте у своїй роботі зиму та літо. Елементи витинанки виріжте з білого паперу, а фон зробіть різнокольоровим. Для цього змочіть аркуш паперу водою і покрийте його кольоровими барвистими плямами.

Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують роботу під керівництвом учителя. Після того, як усі елементи вирізано, вчитель пропонує учням знайти найцікавішу композицію, пересуваючи листя та квіти одне щодо одного. Коли композиція задовольнить вимоги учня, її можна приклеювати, починаючи з тих елементів, що розташовані позаду.

V. Підбиття підсумків

Коментар

Наприкінці уроку учні мають давати визначення поняттям «симетричний малюнок», «витинанка»; вміти аналізувати, порівнювати, спрощувати, узагальнювати природну форму; демонструвати творчу уяву, спостережливість, акуратність, увагу.

VІ. Домашнє завдання

Удома учні мають дібрати та вивчити вірші, присвячені квітам, за бажанням прикрасити букет деталями, виконаними фломастерами, кольоровим клеєм, намистинками тощо.

Додатковий матеріал

Для прикрашання стін, вікон, полиць, печей, коминів також часто використовують витинанки. Українські народні паперові витинанки з’явилися в ХІХ столітті. Їх застосовували для доповнення внутрішнього оздоблення житла, зокрема розмальованих стін і печей. Цей вид декоративного мистецтва є чи не наймолодшим (тому що пов’язаний із використанням кольорового паперу, що був доступний широкому загалові лише з кінця XVIII ст.), але поширеним майже по всіх українських землях. Витинанки зазвичай однокольорові, орнамент — геометричний та рослинний. Рідше можна зустріти зображення людей та тварин, предметів побуту, архітектури тощо. Іноді витинанки збагачують додатковими кольорами. У деяких селах витинають із паперу цілі рушники, доповнюють їх аплікаціями або навіть розмальовують. Здебільшого під час витинання окремих фігур папір не перегинають, орнаментальні ж узори та прикраси витинають, складаючи папір удвоє, учетверо, увосьмеро і навіть ушістнадцятеро. Від кількості складань залежить розмаїття форми та композиція узорів. З другої половини ХХ ст. мистецтво витинанки стало популярним і в містах. Поруч із жінками та дівчатами, які традиційно займалися витинанням, зараз цим мистецтвом усе частіше займаються діти та майстри-чоловіки.

Марія Оксентіївна Руденко (1915—2003)

Видатний майстер народної творчості, заслужений працівник культури України, М. О. Руденко талановитий педагог, відома фольклористка, художній керівник фольклорно-етнографічного ансамблю «Горлиця» (упродовж 33 років) Марія Оксентіївна Руденко із Слободи Яришівської Могилів-Подільського району Вінницької області записала понад 3000 народних пісень, тисячі прислів’їв та приказок, казок, легенд, переказів, замовлянь, голосінь, виготовила не одну тисячу оригінальних витинанок, відомих в усьому світі.

«Коли б на терези поклали золото і народну пісню, то я б обрала пісню»,— це щире зізнання Марії Руденко під час усеукраїнської наради фольклористів.

У місті Могилів-Подільський створено музей етнографії та народного мистецтва ім. Марії Руденко.

Людмила Олександрівна Мазур (1947—2000)

Трудовий і творчий шлях хмельничанки Л. Мазур починався в дитячій художній школі, а останні роки вона обіймала посаду головного художника міста. Ще під час роботи з дітьми, маючи на меті розвинути їхнє образне мислення, вона використовувала найдоступніший засіб — витинання. Саме в цьому виді народної творчості вона розгледіла необмежені можливості для власної самореалізації. Перші її спроби ґрунтувалися виключно на традиційній основі — двох- чи кількохосьовій дзеркальній симетрії. Проте вже вони вирізнялися яскраво вираженим індивідуальним образним ладом, виплеканим народною міфологією та класичною національною літературою. Особливий вплив на формування творчого почерку майстрині мала характерна для Поділля одинарна, тобто асиметрична, витинанка. Застосовуючи її технічні прийоми, художниця поступово прийшла до максимально узагальнених форм, які, хоча й нагадували реальний світ, але сприймалися радше як символи.

Л. Мазур не лише осучаснила традиційний вид народної творчості, але й зберегла його самобутність, створила нову мистецьку якість, збагатила витинанку виражальними засобами малярства, графіки, монументалізму, переконливо продемонструвала її станково-образотворчі спроможності. Твори Людмили Мазур зберігаються в приватних та музейних колекціях України.