Формат і образ. Наївне мистецтво. Небачена фантастична істота

Мета: навчальна: продовжувати надавати учням відомості про наївне мистецтво; розвивальна: формувати в дітей образне, логічне, просторове мислення; розвивати комбінаторні здібності, навички та вміння зі створення фантастичної композиції; продовжувати формувати вміння аналізувати; навчати міркувати; виховна: виховувати в учнів уважність; стимулювати розвиток допитливості.

Обладнання: репродукції картин Марії Приймаченко; матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий олівець; кольоровий картон; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; клей ПВА; пензель для клею; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Тип: комбінований урок.

Методи і засоби роботи: евристична бесіда; практична робота на базі засвоєного матеріалу.

Коментар

Примітив (наївне мистецтво) — «Живопис семи неділь на тиждень» — мистецтво людей, які не втратили у своїй душі дитини. Це «серединне мистецтво», що відірвалося від фольклорної «землі» і не піднялося до вчено-артистичного «неба». Коріння його сягає в дитинство людства, коли мистецтво було невідривним від життя. Не було відмінності між мисливцем і художником, господинею і танцівницею. Існував лише розподіл

між чоловіками та жінками. Різні види діяльності, різні міфи, різні обряди. Ці відмінності збереглися і в примітивному мистецтві: чоловіки тут є представниками психологічного напряму, жінки — декоративного. Об’єднує їх лише дитяча безпосередність відображення, дитяча здатність до сприйняття світу.

Формат — форма, розмір і пропорції аркуша паперу.

ХІД УРОКУ

I. організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання

Як ви вважаєте, що таке наївне мистецтво?

 М. Приймаченко «Гороховий звір» (середина ХХ ст.)

III. Вивчення нового матеріалу

Організація сприйняття творів мистецтва Розповідь учителя

Художник Пауль Клеє часто повторював: «Панове критики, кажуть, що мої картини нагадують дитячі каракулі. Ах, якби ж то це було так!»

Ви здивовані? Але й насправді багато хто з художників мріють зберегти дитяче сприйняття світу.

• Як ви гадаєте, чому? (Діти висловлюють свої припущення.)

У чудовому світі фантазії живуть Оранжеві Смугасті Ослики, Пави в горошок, Собаки із сімома пальцями.

 Вигадайте коротку розповідь за однією з картин. Намагайтеся передати словами настрій картини.

 Творчість Приймаченко зберігає пам’ять про часи, коли звірі були нашими предками; про Древо Життя, що сягало корінням у світ мертвих і по якому можна було видертися на Небо, у світ богів. Про слонів-мамонтів, які гуляли полями й лісами рідного краю. Про добрих і сумних левів, які товаришували з гадюками, про лелек із червоними ногами, які приносили дощ і дітей. Про сонячного бичка...

 Ці образи приходили до художниці уві сні або народжувалися несподіваними асоціаціями. Мистецтво Приймаченко стало грою, в якій людина-звір була посередником між світом людей і світом природи.

V. Приймаченко «Розмова» (середина ХХ ст.)

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Творче завдання

Слово вчителя

Леонардо да Вінчі радив: «Якщо хочеш, щоб нереальна істота, наприклад дракон, мала природний вигляд, візьми голову собаки, очі кота, вуха їжака, морду зайця, гриву лева, гребінь півня і шию черепахи».

Придумайте свого фантастичного звіра.

 Пояснення до творчого завдання

 Розпочинаючи малювати, доберіть потрібний формат паперу. Він може бути горизонтальним і вертикальним, круглим, квадратним, трикутним, овальним — будь-яким. Головне, щоб він відповідав вашому задуму.

 Порядок виконання роботи:

 • спочатку готуємо на аркуші колір тіла нашої фантастичної тварини. Це може бути хто завгодно. Викладаємо на палітру фарби, які нам знадобляться. Покриваємо весь аркуш різними мазками, крапками, смужками або іншими фігурами;

 • поки «звіриний» папір висихає, робимо на іншому аркуші декілька начерків олівцем нашої фантастичної, казкової тварини;

 • наш «звіриний» папір уже висох. Перевертаємо його білим до себе. Обираємо кращий олівцевий начерк і починаємо малювати його на великому аркуші. Тварина має бути великою за розміром, на весь аркуш;

 • коли силует тварини вже добре видно на аркуші, час починати вирізувати його ножицями, акуратно і неквапливо. Обводимо силует ще раз за контуром олівцем, щоб не помилитися випадково й не відрізати зайвого;

 • роздивимося аркуші кольорового картону й поміркуємо над тим, який колір фону більше підійде для нашої тварини;

 • рухаємо тварину по всьому аркуші, шукаємо для неї найвдаліше або незвичайне розташування на малюнку;

 • приклеюємо тварину.

 V. Підбиття підсумків

 Обговорення учнівських робіт

 Під час обговорення учнівських робіт потрібно акцентувати увагу учнів на поєднанні у фантастичній тварині деталей реальних тварин, створенні відповідного настрою. Учні мають аналізувати роботи товаришів, обґрунтовувати свою точку зору.

 Коментар

 Учні мають засвоїти відомості про наївне мистецтво; демонструвати навички й уміння створювати фантастичні 'образи.

VI. Домашнє завдання

Удома учні завершують роботу над деталями малюнка, за потреби прикрашають фон декоративними візерунками.

Додатковий матеріал

«Вимальовуватися» — ставати зрозумілим.

У дитинстві Приймаченко малювала квіти на піску, потім маленька Марійка почала розписувати хатини. Юну художницю помітили й визнали в Києві. Її прийняли на роботу до Центральних експериментальних майстерень при Музеї українського мистецтва. Марія спробувала себе і як кераміст. Розпис на посуді, мистецтво землеробської трипільської культури не могли залишити байдужою народну майстриню.

І ось на простих горщиках з’явилися золоті рибки, лисички, які гуляють по стеблинах розлогої полуниці, і блакитні мавпочки. Або крокодили в квіточку. 1956 року до поліської дівчини прийшла світова слава, за участь у виставці народного мистецтва її нагородили дипломом першого ступеня. Роботи майстрині виїжджають до Парижа, Варшави, Монреаля, Софії, Праги. А їхній автор повертається у свою Болотню, неподалік від затишного містечка Чорнобиль.

Для художниці 60-ті роки XX ст. відкрили гармонію квітково-пташиних композицій. Динамічні ритміко-орнаментальні панно, що нагадують українські стінні розписи, вражають сміливими, іноді спокійними, іноді тривожними поєднаннями кольорів.

Наприкінці 60-х років XX ст. з’являються побутові сценки в стилі українських «народних картин» — забавно-моралізаторські («Лежень ліг під яблунею») або моторошно-автобіографічні («Я з тобою, Ванюша, не женилася»). На картині «Літа мої молодії, прийдіть до мене в гості» літа, точніше, десятиліття, виглядають як шестеро дівчат, які чинно переходять містком через річку життя.

В останні роки життя Приймаченко створює «портретну галерею» фантастичних звірів, які мають людські очі та звички. Кожен портрет супроводжує підпис — синтез народної філософії та іскрометного гумору.

Марія Приймаченко вигадала своїй творчості дивовижну назву — «Людям на радість».