Закінчення іменників у місцевому відмінку множини. (Вправи 186-189.)

Тема: Закінчення іменників у місцевому відмінку множини. (Вправи 186-189.)

Мета: Розширювати знання учнів про відмінювання іменників у множині; ознайомити із закінченнями іменників у місцевому відмінку множини; формувати навички правильного використання форм іменників у місцевому відмінку множини з прийменником по; виховувати почуття патріотизму, гордості за рідну Вітчизну.

Обладнання: Історичний матеріал, прислів'я, малюнок ліщини.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу до уроку.

Любіть, шануйте рідну мову — культури нашої основу.

II. Перевірка домашнього завдання. 1. Вправа 185.

— Про що ви дізналися із тексту вправи?

— Прочитайте речення із потрібними за змістом прийменниками.

— У яких відмінках іменники вживаються з прийменниками?

— Прочитайте різні відмінкові форми однини іменників зброя, місто. (Зброї, зброю, зброєю, на зброї; міста, місту, містом, у місті.)

— Які ви дібрали спільнокореневі слова до поданих іменників? (Збройний, озброєння, озброюватися; містечко, міський.)

2. Історична хвилинка.

Запорожці жили на роздоріжжі між Україною, Литвою, Польщею і Росією з одного боку та Кримом і Туреччиною з іншого.

Володіючи широкими степами, що простяглися на величезну відстань на схід і захід від Дніпра, запорізькі козаки попри все завжди вважали центром своїх вольностей ріку Дніпро: на Дніпрі чи поблизу Дніпра вони постійно влаштовували свою столицю, Січ. Назва козацької столиці — „Січа, Січ « — виникла, без сумніву, від слова „сікти»... Виникнення, влаштування й історія Хортицької Січі тісно пов’язані з історією й подвигами знаменитого вождя запорізьких та українських козаків, князя Дмитра Івановича Вишневецького, відомого в козацьких народних думах під іменем Байди (Д. Яворницький). 3. Каліграфічна хвилинка.

К к ко оз цьк козак Козацькому роду немає переводу.

— Як ви розумієте зміст цього прислів'я?

— Визначіть відмінок кожного іменника у прислів'ї.

III. Повторення вивченого матеріалу.

1. Диктант.

Калина

Найкраще подвір'я в нашому селі у бабусі Марії. Біля її хати ростуть вишні, бузок, шумлять явори. Під вікном посадила вона кущ калини.

Червона калина — це символ отчого краю, символ України. Коли козак вирушав на чужину, мати напувала його калиновим чаєм та давала йому в дорогу хліб з калиною.

2. Завдання.

— Визначіть відмінок іменників з прийменниками.

1 варіант — у першому абзаці тексту;

2 варіант — у другому абзаці тексту.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і мети уроку.

— Сьогодні, закінчуючи вивчення теми „Іменник», ми перевіримо своє вміння правильно вживати іменники у місцевому відмінку множини, засвоїмо літературну граматичну форму іменників з прийменником по.

2. Ознайомлення із закінченнями іменників у місцевому відмінку множини.

а) Робота із текстом вправи 186.

— Доведіть, що прочитане вами — це текст, а не окремі речення.

— У якому відмінку вжито виділені іменники?

— Які закінчення вони мають?

б) Робота над усвідомленням правила, с. 93.

— У яких іменниках пишеться закінчення -ах, а в яких -ях?

— Чи однакове звукове значення має закінчення -ях у іменниках на морях і на лініях?

— Які помилки можуть траплятися під впливом російської мови?

V. Тренувальні вправи.

1. Вправа 187.

а) Визначення відмінків іменників.

б) Списування із завданням: поставити виділені іменники у місцевому відмінку, використавши прийменники по, на, в.

в) Позначення закінчення іменників.

2. Роботам прислів'ями.

— З частин складіть прислів'я.

— Поставте іменники у правильній формі.

— Підкресліть прийменники.

Сила птаха в (крила),      її (друг).

У кого руки в (мозоль),     сила людини в (дружба).

Людину пізнають по      у того хліб в (скирта).

У корови молоко на (язик),    в доярки — на (рука).

3. Вправа 188.

а) Бесіда за змістом прочитаного. (Чагарник — кущові зарості багаторічних дерев'янистих рослин.)

б) Визначення відмінка іменників у множині.

в) Списування тексту вправи із вписуванням пропущених букв.

г) Пояснення написання слів.

4. Хвилинка-цікавинка.

— А у нас в Україні росте ліщина — кущ з їстівними плодами — горіхами, а також чагарник з кущів цієї рослини.

— Ліщино кучерява,

чому ти стоїш скраю?

— Тому, що я діброву

нову тут починаю.

Як маю сто горішків,

з них буде сто ліщинок,

до царства лісового

аж сто дзвінких стежинок.

(С. Жупанин)

VI. Підсумок уроку.

1. Взаємоопитування (за запитаннями і завданнями для повторення с. 94).

2. Гра „Віднови вірш».

Щоб красувався рідний край

Сосну й дубки малі.

в зеленому гіллі,

посадим на горбочку гай -

(М. Познанська)

— Визначіть відмінок іменників.

— Вивчіть відновлений вірш напам'ять.

VII. Домашнє завдання.

С. 93, правило; вправа 189.

Категорія: Рідна мова | Додав: SYLER (16.08.2015)
Переглядів: 3307 | Рейтинг: 0.0/0
Дива природи. Редагування текстів
Виконання шва «уперед голку». Оздоблення виробів ручним швом
Види ліній. Правила користування зошитом, ручкою, олівцем. Правила сидіння за...
П. Глазовий «Як Сергійко вчив клоуна Бобу складати вірші»
Пластмасові технічні конструктори. Їх призначення
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]