Тема: Відмінювання іменників. (Вправи 108-113.)

Мета: Ознайомити учнів з поняттям «відмінювання», із системою відмінків іменників, з відмінюванням як зміною форми слова. Виробляти вміння визначати відмінки іменників у контексті. Розвивати мовлення і збагачувати словниковий запас учнів.

Обладнання: Ілюстрації українських вишиванок, таблиця словникових слів.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу до уроку.

II. Перевірка домашнього завдання. (Вправа 107.)

— Прочитайте складені речення. Іменник орел розберіть як частину мови.

III. Оголошення теми і мети уроку.

— Прочитайте, як називається сьогоднішня Тема:

— Яке проблемне питання стоїть перед нами? Прочитайте.

IV. Підготовка до вивчення нового матеріалу.

1. Вибіркове списування (за вправою 108).

а) Читання тексту вправи, висловлювання вражень від прочитаного.

б) Виписування словосполучень з виділеними словами за зразком.

Приголубити (що?) сніжинку.

2. Робота в парах (за вправою 109).

Опрацювання додаткового теоретичного матеріалу підручника.

V. Каліграфічна хвилинка.

— Сьогодні повторимо, як пишуться великі букви:

Н Р Д З О М К

— Скільки букв записали?

— Це не просто так підібрані букви. Ними починаються слова — назви відмінків. Прочитаємо про це у правилі.

VI. Робота над вивченням нового матеріалу.

1. Опрацювання правила, яке треба запам'ятати.

2. Хвилинка-цікавинка (про відмінки і відмінювання іменників).

Ще грецькі вчені помітили, що іменники мають свою основну форму, пряму, а також непряму, відмінну від прямої. Ці «відмінні» від прямої форми й утворили категорію «відмінка». У сучасній українській мові категорія відмінка об'єднує сім повноправних відмінків, у тому числі й кличний, який чи не найбільше передає специфіку української мови, але довгий час вважався лише кличною формою.

Називний — називає предмети. Він є початковою формою кожного іменника, його «прямою формою» (тому його ще називають «прямим «відмінком, а всі інші відмінки — «непрямі»). Це «гордий» відмінок, який зі словом справляється сам і не потребує допомоги прийменників.

Родовий — означає «одержаний з народження». Таку назву цей відмінок одержав тому, що вжитий з іменником без прийменника він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Івана, плаття сестри, дім батька). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників. Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а в мові всього прийменників близько двохсот).

Давальний — назва походить від слова «давати». Найтиповіше його значення — назва адресата, тобто особи, якій щось дають. Давальний відмінок довго утримувався без прийменників, а сьогодні вживається в поєднанні з 7 прийменниками.

Знахідний — від слова «знаходити» когось або щось. Із знахідним відмінком вживається 28 прийменників.

Орудний — споріднений зі словом «орудувати», найчастіше називає знаряддя дії (малювати олівцем, різати ножем). Орудний відмінок поєднується з 23 прийменниками.

Місцевий — вказує на місце і вживається усього з п'ятьма прийменниками: в, на, о, по, при (колись місцевий відмінок вживався без прийменників).

Кличний — від слова «кликати», виражає звертання до когось і, як і називний, вживається без прийменників.

Лише місцевий відмінок у сучасній українській мові не може вживатися без прийменників. Інші відмінки, крім називного і кличного, можуть поєднуватися з прийменниками, а можуть вживатися і самостійно.

За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці — знахідний.

Кількість відмінків у різних мовах неоднакова — від 2 (мова маратхі в Індії) до 48 (в табасаранській мові Дагестану). А болгари уже з давніх-давен не вживають відмінкових закінчень. У них один відмінок, а роль розрізнювачів відмінкових форм виконують прийменники. У німців і французів таку роль виконують артиклі. Отже, кожна мова використовує ті засоби, які наявні в її розпорядженні, але всі ці засоби придатні для висловлення думки.

3. Колективне виконання вправи 110.

а) Розгляд таблиці відмінювання іменників.

б) Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.

в) Усне відмінювання іменника вечір в однині і множині (звернути увагу на питання знахідного відмінка).

г) Письмове завдання.

— Складіть три речення з різними формами іменника вечір. Запишіть.

— Що таке початкова форма іменника? (Правило, с. 55).

— Одне з речень опрацюйте за алгоритмом (додаток 7).

Фізкультхвилинка.

4. Поетична хвилинка (за матеріалами вправи 111) на закріплення назв і значень відмінків.

5. «Вчимось редагувати» (за матеріалами вправи 112).

6. Самостійна робота з фронтальною перевіркою.

— Спишіть текст з дошки. Визначте і надпишіть над словом відмінки виділених іменників.

Вишиванки — один з видів українського народного мистецтва. В народній вишивці втілено чудеса народної вигадки. На вишивці розміщені різні орнаменти. Праця над вишивкою радісна і клопітка. Поруч з нею завжди пісня.

— Про що ви думаєте, дивлячись на ілюстрації з вишивкою? Завдання. Один із виділених іменників усно розібрати як частину мови.

7. Словничок.

Влітку, улітку.

— До якої частини мови належать ці слова? На які питання відповідають?

— В яку колонку таблиці запишемо ці слова?

VII. Домашнє завдання. (Вправа 113.)

VIII. Підсумок уроку.

— Як називається змінювання закінчень іменників за питаннями?

— Скільки всього є відмінків? (7.) Назвіть за порядком.

— Що означає «провідміняти слово»? Провідміняйте слово дорога.

— Що треба зробити, щоб визначити відмінок іменника?

— Яка форма іменників є початковою?