Урок позакласного читання

Урок - звіт

Тема: Затишно дітям в пазусі казок

Мета

навчальна:поглиблювати інтерес учнів до творчості українських письменників - казкарів;

розвивальна: розвивати інтелектуальні й творчі здібності учнів;

виховна: виховувати інтерес до читання книг, повагу до творчості українських письменників - казкарів.

Обладнання: презентація “ Затишно дітям в пазусі казок ”, портрети письменників, виставка книг – літературних казок, фішки для ігри.

Підготовчо-організаційна робота:

1. оформлення приміщення для проведення уроку: гра проводиться в кабінеті, прикрашеному ілюстраціями з казок.

2. формування команд гравців:

з учнів класу формуються три команди, які придумують собі назви, вибирають командирів, готують та малюють емблему.

Час проведення. Проведення уроку після вивчення теми «Літературні казки».

Хід уроку:

Слайд 1

І. Вступне слово вчителя. Чи є на світі людина, яка хоча б раз у житті не мандрувала дивовижною країною казки?! Напевно, ні. У дитинстві всі мріють познайомитися з добрими феями, гномами або чарівником. Кожен хоче мати чарівну паличку, мати богатирську силу або казкову вроду.

В казки ми вчимося, як на світі жити, тому що казка – це глибокий колодязь мудрості, який неможливо вичерпати, він завжди сповнений розуму, доброти.

Отже ми починаємо урок – звіт про прочитані літературні казки.

Слайд 2

ІІ. Читання вірша Ліни Костенко сильним учнем.

Затишно дітям в пазусі казок.

Отак би й слухав про царя Салтана

Або про те, як весело козак

Обманював турецького султана.

Про гарних коней з полуменем грив,

Про чаклуна, що все на світі може,

І хто б там що не говорив,

А згине зло. І правда переможе!

Вчитель. Так писала про казки видатна українська поетеса Ліна Костенко.

Сьогодні ми опинимося в чарівному світі української казки. Пізнати його глибше нам допоможе урок - змагання.

Слайд 3

ІІІ. Актуалізація опорних знань про казки.

- Що таке казка?

Слайд 4

Казка – це художній літературний твір з вигаданими

фантастичними подіями.

Слайд 5

Казки бувають народні та літературні.

Слайд 6

- А ви знаєте, звідки до нас прийшли казки?

Притча про казку.

У стародавній африканській притчі розповідається про те, що колись давно Мишка, яка могла прослизнути куди завгодно, схотіла сплести собі казки з усього того, що бачила на своєму віку. Кожну казку вона одягала в яскраву сукню – чорну, червону, білу... Казки замінили їй дітей. Та одного разу необережна вівця вибила двері мишачої хатки. Казки вибігли і розбіглися по всій землі.

ІV. Презентація творчих груп.

1. Об’єднання в групи.

2. Представлення командира групи.

3. Представлення назви групи.

4. Представлення емблеми групи.

V. Творчий звіт І групи.

Слайд 7

1.Розповідь біографії Ірини Калинець.

Слайд 8

2. Обговорення та переказ казки «Казка про Лінобіль»

Слайд 9

3. 3.Обговорення ілюстрації художника Сергія Іванова до казки.

4. – Які пояснення можна дати до ілюстрації

5. Художника Сергія Іванова до казки?

6. (Це всі герої казок І.Калинець із збірки «Лелека та чорна хмара», які об’єднані в одній ілюстрації.)

VІ.Творчий звіт ІІ групи.

Слайд 10

1. Розповідь біографії Всеволода Нестайко.

Слайд 11

2. Обговорення та переказ казки

Слайд 12

3.Обговорення вислову.

- Як ви розумієте цей вислів?

– Ну,тоді мерщій до школи

Знань розумних набиратись,

Щоб нікого і ніколи

Не боятись!..

VІ.Фізкультхвилинка

VІІ.Творчий звіт ІІІ групи.

Слайд 13

1. Розповідь біографії Олександра Зими.

Слайд 14

2. Обговорення та переказ казки “ Про сірого Ворона та чарівні окуляри ”

Слайд 15

3.Обговорення вислову.

- Як ви розумієте цей вислів?

- Хто розіб’є чужу радість,уже ніколи не матиме щастя!

VІІІ. Проведення інтерактивної вікторини.

Слайд16

Казкова вікторина

Учні І групи задають запитання до своєї казки.

Запитання І групи

1.Як називалася казка групи?

2. Хто її автор?

3. Хто головні герої казки?

4. Чому головного героя так прозвали?

5. Навіщо Ярчику вчитися хазяйнувати?

6. Чому вчить казка?

Слайд 17

Казкова вікторина

Запитання ІІ групи

1.Як називається казка групи?

2. Хто автор казки?

3.Хто головні герої казки?

4. Як Колько зміг перехитрити Бабу Ягу та Бабая?

5. Що сталося, коли притулили біле та чорне дзеркальця?

6. Чому вчить казка?

Слайд 18

Казкова вікторина

Запитання ІІІ групи

1.Як називається казка групи?

2. Хто автор казки?

3.Хто головні герої казки?

4. Навіщо Сірий Ворон забрав чарівні окуляри?

5. Чи зможе Сірий Ворон знайти всі скалки окулярів, щоб допомогти Сові?

6. Чому вчить казка?

ІХ. Підбиття підсумків. Підрахунок фішок. Оцінювання роботи.

Слайд 19

Х. Домашнє завдання: Підготуватися до наступного уроку позакласного читання. Читати розділ «Зима – чарівниця» ст.66-74.

Доідковий матеріал:

Калинець Ірина Онуфріївна

1940 — 2012 Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна

(6 грудня 1940 — 31 липня 2012)

Поетеса, активістка українського національного і правозахисного руху, художниця, філолог

Народилася в родині вірних Української греко-католицької церкви. Батько — робітник, мати — з селянської сім'ї. У повоєнні роки була свідком масового вислання українців до Сибіру. З дитинства палко мріяла про незалежність України.

Після закінчення середньої школи два роки працювала на виробництві. Навчалася на слов'янському відділі філологічного факультету Львівського університету.

Після закінчення Львівського Університету викладала українську мову і літературу на підготовчому курсі Львівського Політехнічного Інституту. Публікувала вірші для дітей у періодичних виданнях.

За виступи на оборону переслідуваних діячів культури 1970 звільнена з роботи. Згодом улаштувалася ткалею. Викладала мову та літературу в школі — на замінах.

Була в 1972 році заарештована у Львові і засуджена до 6 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 3 роки заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік. Їхня маленька донька була розлучена з батьками на 9 років.

Починаючи з 1987 Ірина Калинець бере щонайактивнішу участь у пробудженні вільного культурного та громадського життя Львова.

1990 року Ірину Калинець обирають депутатом Верховної Ради України. З травня 1990 працює начальником Львівського обласного управління освіти. Вона провела реформу школи в напрямку українізації шкільної системи, зокрема, вивчення російської мови в початковій школі було знято, скорочено кількість російських шкіл і класів, внесено відповідні зміни в навчальні програми та інше.

1998 року за громадську діяльність її визнано «Героїнею світу» (США, Ротчестер), 2000 року — нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня

Нестайко Всеволод Зіновійович

30 січня 1930, Бердичів — письменник, класик сучасної української дитячої літератури/ Для його творів характерно гумористичне обігравання імен та ситуацій. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» [1964], «Незнайомець з 13-ї квартири» [1966], «Таємниця трьох невідомих» [1970]

Нестайко закінчує десятилітню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у п'ятому та дев'ятому класах. Курс дев'ятого класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступає на слов'янське відділення філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Всеволод Нестайко закінчує навчання на філологічному факультеті в 1952 році.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова, та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном.

Працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», видавництвах «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка».

Згідно з соцопитуваннями, які визнано лідерами читацького інтересу.

Має Літературні премії, Відзнака «Золотий письменник України», 2012, Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка. В 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Сьогодні письменнику 82 роки.

ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ ЗИМА, прозаїк

(1937-1986)

Біографічна довідка

Зима Олександр Вікторович народився 8 березня 1937 року в селі Рибальче Голопристанського району Херсонської області на березі Чорного моря. Вчився в Голопристанській середній школі. Служив у Радянській Армії на Далекому Сході. Працював робітником у цілинному радгоспі села Мар’ївка Північно-Казахстанської області. В ці ж роки з'являються перші замальовки, вірші, кореспонденції. Бажання навчитися писати привело демобілізованого воїна до Львівського державного університету на факультет журналістики.

1964 року, після закінчення університету, Олександр Зима легко увійшов до «великої журналістики» – його запросили в газету «Молодь України», і з посвідченням власного кореспондента він, легкий на підйом, об'їхав Львівську, Рівненську, Волинську області, знаходячи потрібний матеріал для газети: від проблемної статті і фейлетону до актуальної інформації в номер. Молодий журналіст очолював у Львові відділ обласної газети «Ленінська молодь», працював редактором Львівського радіо та телебачення.

Друкуватися почав 1965 року. Свою першу повість «Березовий грім» Олександр Зима надрукував в «Ленінській молоді», а в журналах «Дніпро», «Знання та праця», «Україна», «Жовтень» з'являються його оповідання.

Написаного назбиралося на книжку, і Олександр Зима з рукописом їде до Києва. Про своїх сучасників – жителів степового краю він розповідає у першій книзі – «Хліб для подорожнього» (1971) – надрукованій у видавництві «Молодь». Друга книга – «День молодого сонця» (1973) – виходить у Львівському видавництві «Каменяр».

Автором двох книжок, членом Спілки письменників України повернувся Олександр Зима в майже рідні йому південні краї – до Миколаєва. Мав багато друзів серед корабелів і рибалок, сільських працівників і місцевої інтелігенції, любив виступати перед школярами. На довгі роки міцна дружба зв'язала його з відомим тоді колгоспним керівником Миколою Миколайовичем Рябошапкою. Результатом цієї дружби стала художньо-документальна повість «Степовики» (1979), в якій автор порушив важливі питання господарювання на землі.

Вже у Києві написав і видав роман «Мідний серпень» (1982), про славні будні й буденні тривоги будівників Південно-Української АЕС. Проблемі збереження причорноморської природи присвятив повість «Жолуді на піску» (1983). У Києві Олександр Зима завідував редакцією поезії і першої книги у видавництві «Молодь».

У повісті «Терези» (1983) та науково-фантастичному романі «День на роздуми» (1987) письменник зобразив світ людей науки. Свій останній роман «День на роздуми», присвячений ученим, які відкривають нові види енергії, автор встиг закінчити, але вийшов він після його смерті.

Олександр Зима – автор казок для дітей: збірки «Малий поводир» (1985), «Зачарований хлопчик» (1988). Окремі твори Олександра Зими перекладено російською, грузинською, узбецькою, казахською мовами.

Член Спілки письменників України (1974).

Помер Олександр Зима від тяжкої хвороби 29 травня 1986 року.