Урок 3. Птицю впізнають по пір’ю, а людину - по мові

Матеріал до уроку: В. Гринько «Мова», В. Лучук «Найрідніші слова».

Мета: виховувати культуру мовлення, любов до української мови; збагачувати мовлення новими словами; вчити порівнювати вірші.

ХІД УРОКУ

I. Організаційна частина

Учитель

Добридень, любі діти!

Як нам з вами не радіти!

Божий день дає нам змогу гомоніти.

Слово до слова — в нас вийде чудова розмова,

Розмова про мову та її чудові слова.

II. Розчитування (за допомогою вчителя)

Слова, слова... Вони в собі всі різні:

Тривожні й тихі, радісні й сумні;

Є терпеливі, є жорстокі й грізні,

Лукаві й чесні, мудрі і смішні...

Не грайся словом. Є святі слова,

Що матері з доріг вертають сина...

Спіши до неї, доки ще жива,

Допоки розум і допоки сила...

Знайди те слово — вічне і земне —

За часом час нам світ перестилає.

Минуще все. Лиш слово не мине І та любов, що смертю смерть долає.

— Які бувають слова?

— Які прохання автора торкаються нашого серця?

 Читання складової таблиці з нарощуванням темпу.

— Чи є серед прочитаних слово-іменник? (Край)

— А що означає слово край? (Одне із значень слова «край» — Батьківщина, Вітчизна.)

— А як називається наш рідний край? (Україна)

Учитель. Є щось святе в словах «мій рідний край». Для нас — це матусі пісня ніжна, Лагідне і підбадьорливе слово татуся. Це спів соловейка у лузі, Це щира розмова у дружньому крузі. Це мова наша кохана. Ми даруємо їй свій урок.

III. Знайомство з віршем варвари Гринько «Бова»

1. Учитель виразно читає вірш. Учні слухають і готують відповіді на запитання, записане на дошці.

— Що повинні дарувати діти людям?

2. Вправляння у виразності читання вірша. Учні напівголосно перечитують вірш, визначають, що читати його треба в помірному темпі, піднесеним голосом.

— Як ви розумієте вислів «слово у серці, як зернятко в ниві»? (Відповіді дітей.) Які почуття викликає у вас вірш?

Пильнуйте, доглядайте мудре зерно.

Нехай заколоситься, хай буде Щедрим, добрим урожай!

Про це, дитино, завжди пам’ятай!

Найкращі, найтепліші, найщиріші слова ти пригадай.

— Першим до нас приходить слово.

З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мамо, тато, баба», — лепече дитина.

Як дивні перші слова!

А потім знання поширюються.

Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих.

Завдання. Прочитайте ці слова.

Перед вами — складовиця,

В ній заховані слова.

 Уважні будьте, не зівайте,

 Слова правильно читайте!

Кві — каз — ка — во — тра — ва — ліс — сон — ня — це.

— З кожним словом світ ширшає, розкриває свої принадні мрії, обрії... Світ — мов казка... І пізнаємо ми його за допомогою слова.

А все починається з найрідніших слів.

IV. Робота над твором Б. Лучука «Найрідніші слова»

1. Читання тексту (мовчки).

2. Читання тексту дівчатками, а потім — хлопчиками. Читання «хвилею». По ходу читання учитель тлумачить невідомі слова.

Вперше — ліс.

Незглибинний — дуже глибокий, безмежний.

Раїна — різновид тополі.

3. Творче завдання.

— Мова — дивний скарб. Щирі, найперші слова. Автор В. Лучук у своєму вірші пише:

 Тополиний ліс в діброві Шелестить своє весні, —

 Таємниче в рідній мові Одкривається мені.

— Розкажіть, що таємничого ви відкрили для себе. Спробуйте дати відповідь у віршованій формі.

V. Порівняння змісту обох віршів

Учні роблять висновок, що вірші вчать любити рідну мову, рідне слово і дарувати людям щирі добрі слова, пізнавати й розкривати для себе зміст нових слів.

VI. Підсумок уроку