Урок № 3. Хто створює музику

Мета:

учити розпізнавати життєвий зміст музики та на елементарному рівні висловлювати враження від музичних творів; ознайомити учнів з шотландським музичним інструментом волинкою;

розвивати вокально-хорові навички, емоційну чуттєвість і музичний досвід дітей;

виховувати в учнів інтерес до культури свого та інших народів.

Музичний матеріал: Й. С. Бах «Волинка»; аудіозапис звучання волинки; М. Катричко «Два єноти вчили ноти»; поспівка «Горобці й синички».

Наочні посібники: нотна хрестоматія; портрет Й. С. Баха; зображення волинки.

Обладнання: ТЗН; музичний інструмент; фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

Учні входять до класу під музичний супровід (Ф. Колесса «Школяр»),

1. Організаційний момент

Перевірка готовності класу до уроку. Музичне вітання

2. Актуалізація опорних знань Бесіда

Пригадайте, що таке музика.

Які жанри музики ви знаєте?

Які музичні інструменти вам відомі?

Завдання

Пригадайте, як називають творця музики, і допишіть літери у клітинки.

3. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. На світі дуже багато чудових професій. Коли ми хворіємо, то нам допомагають лікарі; хліб випікають для нас пекарі; будинки, де ми живемо, побудували будівельники; у музеях ми можемо побачити картини, що намалювали художники. А хто створює музику? Саме про цю професію ми поговоримо на уроці.

4. Основна частина

Слухання музики

Учитель. Кожен музичний інструмент має власний «голос». Я розповім про дуже цікавий й незвичний музичний інструмент — волинку. Це старовинний музичний інструмент зі шкіряного міху, у який ушито трубу для надування повітря та кілька ігрових трубок з отворами. Волинка відома з давніх часів у багатьох країнах світу. У Шотландії вона супроводжує всі урочисті заходи. У давнину під звуки волинки люди танцювали на святах. Звучання волинки протяжне й гучне. У такт музиці танцюристи гучно тупотять дерев’яними підошвами своїх сандалів.

Слухання звучання волинки.

Навідаємося до Німеччини трьохсотрічної давнини та прослухаємо твір, що виконують інструменті, який відтворює характерне звучання волинки. Німецький композитор Й. С. Бах вирішив «скопіювати» звучання волинки на фортепіано. Хоча це музика не народна, а композиторська, ми відчуваємо дух німецького народного свята, де танцюють під звучання волинки.

Прослухайте уважно музичний твір Й. С. Баха «Волинка».

Як чергуються у музиці «спів» волинки і «тупотіння» танцюристів?

  Клас

Слухання музики (Й. С. Бах «Волинка»).

Спочатку ми чуємо протяжні та гучні звуки волинки.

Проплескайте ритмічний супровід її звучання. ( МИ»

Потім ми почули тупотіння танцюристів.

Відтворіть ногами ритмічний стукіт сандалій. ( ПППП)

Послухайте ще раз п’єсу та потанцюйте. (Повторне слухання супроводжують плесканням у долоні і тупотінням.)

Плескання  Тупотіння

Робота з поняттями

Для того щоб музика зазвучала, виконавці мають прочитати й вивчити твір. Як композитори записують музику? Про це нам розповість казка.

Гра «Музична казка»

Посередині країни Музики стояв великий незвичайний будинок. Він мав п’ять поверхів (демонструє нотний стан). Щоб потрапити до будинку, потрібно було відімкнути його дверцята великим ключем. Він був дещо схожим на скрипку, і тому його так і звали — скрипковий (демонструє зображення скрипкового ключа). Мандрувала світом нота і потрапила до цього будинку. Він їй дуже сподобався. Зайшла вона на другий поверх і проспівала: «Соль-соль-соль» (проспівування всім класом). Потім до будиночка завітала ще одна нота і залишилася мешкати на першому поверсі. Її назвали нотою Мі. Разом вони заспівали « соль-мі-соль-мі» (проспівування всім класом). Але пісенька вийшла не дуже веселою. Тоді вони запросили до себе ще одну гостю. Вона була дуже великою, тому для неї побудували додаткову сходинку і назвали її нотою До. Разом у них вийшла така пісенька: «соль-мі-до», але вони знову відчували, що для гарної пісні бракує ноток, адже в будинку було дуже багато вільного місця. Так з’явилися ноти, які розташувалися між поверхами і назвалися нотами Ре, Фа, Ля, а потім до них приєдналася нота Сі, що розташувалася на третьому поверсі. Нарешті, коли вони всі заспівали, з’явилася чудова музика (проспівування нот за записом). Але нотки не могли звучати весь час, і коли вони замовкали, то показували знак, що називається Пауза. А будиночок назвали Нотним станом.

Вокально-хорова робота

Учитель. Ноти потрібно знати для того, щоб уміти прочитати мелодію, і тільки тоді зазвучить музика.

Розспівування

Розучування та виконання носнівки «Горобці й синички» із показом руху мелодії рукою.

Учитель. Те, що потрібно вчити ноти, розуміють навіть маленькі тваринки, а які саме — ви дізнаєтеся, прослухавши пісню.

Слухання пісні М. Катричка «Два єноти вчили ноти».

Як ви вважаєте, чому два єноти так завзято вчили ноти?

Розучування пісні М. Катричка «Два єноти вчили ноти»; спів із про-плескуванням пульсу.

5. Підбиття підсумків уроку

Бесіда

Що потрібно для того, щоб записати музику?

Яку назву має музичний ключ?

Які ноти мешкають у музичному будиночку?

Учні виходять із класу під музичний супровід (И. С. Бах «Волинка»),