Урок № 6. Танцювальність    

Вступ
Ми вже знаємо, що „три кити” (три типи) музики пісня, танець і марш можуть перерости у пісенність, танцювальність, маршовість. Це ми вже побачили на прикладах багатьох музичних творів. А сьогодні поглибимо свої знання про танцювальність музики.

Розповідь про іспанські мотиви у творчості М. Глінки
Дуже часто до народної танцювальної музики зверталися професійні композитори. Наприклад, Михайло Іванович Глінка, відомий російський композитор ХІХ ст.
Завітавши на два роки до Іспанії, він був вражений незвичайною особливістю, експресивністю, національним колоритом іспанського танцю „хота” і, навіть не зважаючи на складність рухів, навчився його танцювати. На карнавалах Глінку неможливо було відрізнити від професійних іспанських танцюристів. Повернувшись додому, він спробував негайно відтворити мелодію цього танцю. Так з’явивися твір „Арагонська хота”.
До речі, назва „Арагонська” походить від назви іспанського міста Арагон.
Зверніть увагу, як звучать іспанські національні інструменти – кастаньєти.
Музику „Арагонської хоти” характеризують яскрава танцювальність та витонченість звучання струнних інструментів.

Слухання. М. Глінка. „Арагонська хота”

Демонстрація поспівки „Дівчатка ми”
Розучуючи та виконуючи цю поспівку, слід звернути увагу на її легкість, граціозність, навіть пустотливість, а також підкреслити танцювальність.

Розучування поспівки „Дівчатка ми”

Караоке. Поспівка „Дівчатка ми”
Дівчатка ми, веселі ми,
Красивий весь наш рід.
Коли настане літо,
Тоді підем в похід!
Тоді підем в похід!

Підсумки уроку
Сьогодні ми поглибили свої знання про танцювальність музики. Прослухали «Арагонську хоту» відомого російського композитора ХІХ ст. Михайла Глінки та розучили поспівку „Дівчатка ми”.