Тема: Щедрість

Мета: поглибити знання дітей про загальнолюдські моральні якості; ознайомити з народною мудрістю про жадібність і щедрість; виховувати бажання і потребу бути щедрими.

Обладнання: табличка з прислів’ями; кольорові олівці; аркуші паперу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

1. Зачитування учнями дібраних прислів’їв

2. Гра «Будь ласка»

Учитель називає різні команди. Учні їх виконують тільки тоді, коли чують слово «будь ласка».

III. Повідомлення теми і мети уроку

— Про що піде мова на уроці, ви здогадаєтеся, коли прочитаєте прислів’я.

• Жадібний завжди бідний.

• Чим більша скнарість, тим більша жорстокість.

• Хто сіє скупо, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й пожне.

IV. робота над темою уроку

1. Слово вчителя

— Про кого кажуть, що він щедрий? (Відповіді дітей.)

— Щедрість — це риса нежадібних людей. Той, хто охоче ділиться своїм майном, не шкодує витрачати що-небудь, про того кажуть, що він щедрий. У суспільстві шанують мудрих людей. Народна мудрість переконує: «Скупий складає, а щедрий поживає». А замислювалися ви, звідки береться щедрість? І як ви вважаєте, хто щедріший: бідний чи багатий? Пошукаймо відповідь на це питання у народній мудрості, а саме — португальській народній казці «Загублений гаманець». (Див Додаток до уроку )

2. Словникова робота

Ескудо — національна валюта Португалії.

3. Бесіда за прочитаним

— Про що мріяв купець? Як він хотів розбагатіти?

— Доведіть, що він був жадібним і невдячним.

— Як його було покарано за невдячність та жадібність?

— Яка народна мудрість звучить у казці? (Дарує не той, хто багатий, а той, хто добрий)

— Який висновок можна зробити? (Підвести дітей до правильного висновку і записати його на дошці.)

 Фізкультхвилинка

4. Робота в групах

— А тепер візьміть олівці, малюватимете ілюстрації до казки.

I група — момент коли купець мріяв про своє збагачення;

II група — коли купець загубив гаманець, його емоційний стан;

III група — коли бідна жінка принесла гаманець.

5. Презентація малюнків

6. Читання та обговорення статті підручника (с. 41-42)

7. Гра «Незавершене речення»

• Юрко ділиться із друзями цукерками, бо він...

• Тетянка не дозволила Яринці розглянути свою книжку, бо вона...

• Данилко ніколи не вихваляється своїми досягненнями, бо він...

V. Підсумок уроку

— Про кого так кажуть?

• У нього не випросиш узимку снігу.

• Зажер би цілий світ.

• Настав йому палець, а він руку тягне.

• Скоріше в курки молока випросиш.

(Відповіді дітей )

VI. Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника (с . 41-42).

 Додатковий матеріал

 ЗАГУБЛЕНИЙ ГАМАНЕЦЬ (Португальська народна казка)

Жив у Лісабоні багатий купець. Чим більше грошей ховав у скриню, тим жадібнішим ставав.

Одного разу купив він отару овець, а потім вигідно продав. Повертаючись із базару, він співав веселої пісні. Ще б пак, у його гаманці дзвеніло чотириста ескудо.

«На ці чотириста ескудо я знову куплю овець і продам їх уже за вісімсот. Куплю нових і знову продам удвічі дорожче... »

Жадібний купець так замріявся, що не помітив, як його гаманець випав із кишені. Тільки вдома помітив пропажу і всю ніч не спав. Зітхав і охав. А ранком прибіг до великого герцога, володаря міста, і почав благати його:

— О, великий герцоге! Накажи оголосити на площі: що хто знайде гаманець з чотирмастами ескудо, нехай принесе його до тебе. У нагороду я віддам йому сорок ескудо.

Герцог пожалів купця. Того ж дня за його наказом на площі оголосили про втрату і щедру винагороду. За три дні прийшла до герцога бідна жінка. Вона принесла гаманець, у якому було чотириста ескудо.

— Твоя чесність гідна винагороди,— промовив великий герцог і наказав покликати купця.

Купець висипав гроші на стіл і перелічив, їх було рівно чотириста. Але жадібність не дозволила йому попрощатися з сорока монетами.

— О, жінко! — вигукнув шахрай.— Тут не всі гроші! В гаманці було ще чотири золоті монети.

Жінка спокійно відповіла:

— Синьйоре купець, коли б я хотіла взяти ваші гроші, то не принесла б гаманець великому герцогові.

 Усі присутні зрозуміли, що вона каже правду, але купець і далі лаяв жінку. Герцог здогадався, що жадібний купець не хоче віддавати обіцяну винагороду.

— Підійди до мене, дай мені гаманець, — наказав він.

Купець виконав наказ.

— Цей гаманець не належить тобі,— промовив герцог.— Цей гаманець мій. Адже я теж нещодавно загубив гаманець. І в ньому було саме чотириста ескудо, але не було жодної золотої монети.

Звернувшись до жінки, герцог додав:

— Синьйоро, дарує не той, хто багатий, а той, хто добрий. Тому ти принесла сюди цей гаманець. Візьми його собі за доброту.

Так добра жінка отримала гаманець, а жадібний купець пішов ні з чим. Над ним ще довго сміялися всі жителі міста.