Малювання тварин. У далекій пустелі

Мета: навчальна: продовжувати поглиблювати знання учнів про анімалізм як жанр живопису; продовжувати засвоювати правильну побудову композиції на аркуші паперу; закріплювати навички малювання складної форми; закріплювати знання про засоби передавання характерних форм копитних тварин; навчати спостерігати за красою навколишнього світу, дотримуватися в зображенні пропорцій та розмірів; розвивальна: розвивати в дітей комбінаторні здібності, навички та вміння передавати рухи копитних тварин; формувати образне, логічне, просторове мислення; продовжувати формувати вміння аналізувати природну форму; навчати міркувати; розвивати окомір, дрібну моторику руки; виховна: виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, стимулювати розвиток допитливості.

Обладнання: навчальні плакати, репродукції картин відомих художників і навчальні роботи з методичного фонду, матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий олівець; гумка; акварель; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Тип: комбінований урок.

Методи і засоби роботи: евристична бесіда; практична робота на базі засвоєного матеріалу.

Коментар

Урок продовжує ознайомлення учнів з анімалістичним жанром та правилами зображення тварин у русі.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за питаннями

Пригадайте, яких тварин ви вже вмієте зображувати; які особливості мають їхні рухи; в якій послідовності слід діяти, щоб створити зображення тварини; згадайте вже знайомі вам види композиції та композиційні прийоми.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Урок має на меті закріплення вивченого матеріалу щодо зображування тварин.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Пояснення вчителя

Ми з вами вже знаємо, як рухаються собака та кішка, які особливості будови тіла потрібно знати, щоб зобразити їх.

Сьогодні ми познайомимося ще з однією великою групою тварин — їх називають копитними, тому що їхні кінцівки завершуються твердим копитом.

• Яких копитних тварин ви знаєте?

(Учитель пропонує учням розглянути зображення копитних тварин, які рухаються; звертає увагу учнів на особливості їхніх рухів. Під час пояснення послідовності зображення копитних тварин повторюють уже відомі учням етапи роботи. Спочатку визначають довжину та висоту всієї фігури, знаходять розміри її основних частин. Для цього всю висоту розподілять на три частини (голова та шия, тулуб, кінцівки), а всю довжину — на дві частини (тулуб та хвіст, голова та шия).

Після цього в межах визначених розмірів намічають узагальнену форму тулуба овалом, голову та шию — трапеціями, кінцівки — лініями. Потім відтворюють точнішу характеристику форми основних частин. Звертають увагу на положення та форму лінії спини, уточнюють нижню лінію контуру тулуба.

Особливу увагу потрібно звернути на положення кінцівок. Зазвичай учні малюють їх двома прямими лінями, але при цьому вони нагадують палки.

Учитель має акцентувати увагу учнів на будові передніх та задніх кінцівок.

Передні кінцівки починаються від плечового поясу та в цьому місці створюють на поверхні тулуба опуклість. Кінцівка звужується донизу, маючи відносно рівні відрізки між суглобами. У зап’ястку кінцівка розширюється (це місце часто помилково називають коліном). Відрізок до п’ястка знову рівний. У п’ястку утворюється випукла позаду щітка та западина під нею, а попереду — відповідні випуклість та западина.

Задні кінцівки товщі від передніх та мають характерний для копитних контур (див. схему малювання).

На останньому етапі зображують очі, ніздрі, вуха, хвіст та інші деталі. Передають об’єм та визначають співвідношення кольору та тону зображення.)

Творче завдання

Слово вчителя

Пустеля чимось схожа на море. Усе навкруги залите гарячим піском, наче водою, вітер жене бархани, як хвилі. Найвідомішого тутешнього мешканця — верблюда — недарма називають «кораблем пустелі». Може, тому, що й досі верблюд — найнадійніший транспортний засіб у пустелі. Він проходить там, де не можуть проїхати найпотужніші автомобілі, може довго обходитися без їжі, а запас води носить у своєму горбі.

Намалюйте пейзаж пустелі та її мешканців.

Пояснення до творчого завдання

Скористайтеся спорідненими або контрастними кольорами. Якщо захочете зробити жовтий колір яскравішим, додайте до малюнка фіолетової фарби. Фіолетовий колір змусить жовтий стати ще гарячішим.

Індивідуальна робота за творчим завданням

Учитель пропонує учням розглянути етапи малювання копитних тварин, крок за кроком показує послідовність виконання роботи.

Ганна Б. (8 років) «Захід сонця над пустелею»

Учні виконують малюнки самостійно, обираючи елементи пейзажу.

Учні можуть скопіювати запропоновані зразки або вигадати власну сценку із життя тварин.

Під час роботи вчитель нагадує учням, що залежно від їхнього задуму малюнок може бути виконаний контрастними або спорідненими кольорами.

V. Підбиття підсумків

Обговорення учнівських

робіт

Після завершення роботи відбувається обговорення учнівських малюнків. Створені малюнки поповнюють виставку «У далекій пустелі».

Коментар

Під час уроку учні мають демонструвати знання про композицію як один з основних засобів виразності; свідомо обирати фазу руху тварини, користуватися схемою послідовності малювання; демонструвати навички передавати простір, освітленість, настрій, визначати тон.

Схема послідовності малювання верблюда

Дар’я Х. (7 років) «Верблюд на прогулянці»

VI. Домашнє завдання

Обсяг роботи не дозволяє завершити малюнок за один урок. Учням пропонується зробити це вдома.