Урок 12

Тема: Пісні та ігри, рідні з дитинства. «Кукуріку, півнику» (українська дитяча пісенька). «Добрий вечір, зайчику» (українська дитяча пісенька). Дитячі за-клички (з народного). «Ой, ходить Іванко» (дитяча народна гра)

Мета: розширювати знання дітей про усну народну творчість; формувати вміння виділяти дійових осіб, давати їм характеристику; вчити читати діалог; розвивати образне мислення учнів; виховувати любов до національного надбання, шанобливе ставлення до історії рідного краю.

Хід Уроку

I. Організаційний момент

II. Мовленнєва розминка

 1 Робота над скоромовкою

Ой був собі коточок,

Украв собі клубочок Та й сховався у куточок.

2 Гра «Розшифруй»

ПІ

СНЯШАРО

(Пісня — душа народу.)

 3 Гра «Складаночка»

Із букв слова колискова складіть нові слова. (Колос, слово, сова, соло, коло, колиска, слива, олива...)

III. Перевірка домашнього завдання

— Відгадайте загадку.

• Шерсть гладенька І м’якенька.

Спинка гнеться,

Хвостик в’ється,

Тільки лапки —

Цап-царапки!

— У якій колисковій котик є головним героєм?

— Хто вивчив цю колискову?

Діти розповідають колискові, які вивчили.

IV. Повідомлення теми і мети уроку

— Коли ви були маленькими і не вміли говорити, то мами, бабусі забавляли вас дитячими пісеньками. Я впевнена, що ви їх відразу згадаєте, як тільки почуєте.

Учні слухають запис пісеньки-забавлянки «Сорока-ворона».

— Пісня — то душа народу, великий його скарб. Пісня супроводжує людину протягом усього життя. Ми з вами познайомимося з деякими дитячими пісеньками.

V. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

 1 Опрацювання пісеньки «Кукуріку, півнику»

1) Читання пісеньки вчителем.

— Який у вас настрій після прослуховування пісеньки?

2) Словникова робота.

— Ви прослухали пісеньку. У ній є слова, які вам незнайомі. Пояснення цих слів уміщені після тексту пісеньки під спеціальним знаком. (Учні читають пояснення слів. За потреби вчитель додатково їх пояснює, демонструє малюнки.)

ДУ

НА

ДУ

 Моя

 живеш

 йдеш

 лободи

 хатонька

 край

 води

 моїй

 м’ята

 правдоньку

— Яке слово в першому стовпчику зайве? (Води — відсутній звук [й].)

— Які слова в другому стовпчику римуються?

— Прочитайте слова з м’якими приголосними; пестливі слова.

3) Читання пісеньки учнями самостійно, напівголосно. Гра «Бджілки».

4) Аналіз змісту пісеньки.

— Де живе півник?

— Де його хатка?

— Із чого вона? А що таке лобода?

— Із чого в хатці крокви?

— Чи уявляєте ви собі таку хатку?

— Чи міцною була така хатка?

— Як півник говорить про свою хатку?

— Про яку рису характеру півника це свідчить?

— З якою інтонацією слід читати слова півника?

— Чи схожа ця пісенька на казку? Чому?

Фізкультхвилинка

5) Читання пісеньки в парах (діалог).

 2 Опрацювання дитячої пісеньки «Добрий вечір, зайчику»

1) Читання пісеньки учнями самостійно.

— Чим схожі ці дві пісеньки?

— Назвіть дійових осіб пісеньки.

— З якою інтонацією промовляє свої слова лисичка? Яка вона? (Хитра, улеслива)

— Як відповідає їй зайчик?

2) Читання пісеньки в парах, хором.

 3 Опрацювання дитячих закличок

Матеріал для вчителя

Заклички (від слова закликати) — музично-поетичні твори, в основі яких — вірування у магічну силу слова. Це невеликі пісеньки, призначені для виспівування групою дітей. Належать до народної творчості давнішої фольклорної верстви. На початковому етапі функціонування втілювали вербальну магію дорослих, потім

через християнізацію традиційної культури ця віра поступово втрачала сенс і залишалася жити у світі уявлень дітей.

Адресатом закличок є головні небесні світила та метеорологічні явища. Звернення до сонця, дощу, хмар, вітру пов’язані здебільшого із землеробською працею українців. Заклички багато в чому змінилися від прадавніх часів, але їхня суть та сама — прохання, щоби випав дощ, вийшло сонце чи щезли хмари. Тепер за-клички — власне дитяча творчість. Вони звучать найчастіше у період розквіту природи — навесні.

1) Читання закличок «луною» за вчителем.

— Назвіть пестливі слова, які зустрічаються у закличках.

— Чому саме так діти звертаються до сонця, дощу?

2) Робота в парах.

— Прочитайте заклички одне одному.

 4 Опрацювання дитячої народної гри «Ой, ходить Іванко»

1) Розповідь учителя.

— Діти, чи можете ви уявити своє життя без гри?

— У які ігри ви любите гратися? (Діти називають ігри, вчитель виділяє серед них народні.)

— Зараз ми ознайомимося з дитячою народною грою «Ой, ходить Іванко». Сподіваюся, вона вам сподобається і ви будете гратися в цю гру разом з друзями.

2) Ознайомлення зі структурою гри.

а) Указівка на те, які дійові особи беруть участь у грі.

б) Слова вірша, що промовляють під час гри.

в) Опис правил і проведення гри.

3) Читання гри за частинами.

— Назвіть дійових осіб гри.

— Прочитайте опис проведення і правил гри.

4) Заучування хором слів вірша гри.

Діти утворюють коло і під керівництвом учителя промовляють слова гри.

VI. Підсумок уроку

— Який настрій був у вас сьогодні на уроці?

— Що створило цей настрій?

— Розшифруйте і відгадайте, з якого твору ці рядки? тр В сп И к В апд Е нт Д ж о т И

кна С аб Е оп Сн Т дч Р ст И аш Ч он К плот У З нен Н онн Е лл В очю О нк Л нпс І

(Виведи сестричку з неволі. Дитяча народна гра «Ой, ходить Іванко»)

VII. Домашнє завдання

1. Вивчити дві заклички (за вибором).

2. Намалювати хатинку півника.