ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 10

Мамо, чому це на могилі сміття лежить?

В неділю рано-вранці Андрійко з матір'ю пішов на кладовище.

Рік тому вони поховали бабусю. Часто ходили на її могилу, поливали квіти.

Тихо на кладовищі. Сіли мама з Андрійком на лавці біля бабусиної могили. Сходило сонце, щебетали пташки.

Недалеко від бабусиної могили — свіжа могила, на ній засохли вінки. Поклали люди на могилу вінки, заквітчані квітами. Минув час, і вінки і квіти перетворилися на сміття.

— Мамо, а чому он на тій могилі сміття лежить?

— Люди забули про ту могилу... То були віпки.

— Чому ж вони забули про могилу?

— Бо забули про людину, яку вони поховали.

— Чому ж вони забули про людину? — з подивом допитувався Андрійко. — Навіщо ж вони несли вінки й клали їх?

Мати похитала головою й нічого не відповіла. А хлопчик сидів у задумі.

(В. Сухомлинський)

Кожна родина — це частина держави. (Аристотель)

Обов'язки дітей і батьків

Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують материнської допомоги, нести відповідальність за вчинки дітей, представляти інтереси дітей, надавати ім'я, прізвище, по батькові.

Діти повинні піклуватися про своїх батьків і надавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, як правило, встановлює суд в певній сумі. (Конституція України)

Як Маша стала великою

Маленька Маша дуже хотіла вирости. Дуже. А як це зробити, вона не знала. Все перепробувала: і в маминих черевиках ходила, і в бабусиному капоті сиділа. І зачіску таку, як у тьоті Каті, робила. І намисто приміряла. І годинник на руку надівала. Нічого не виходило.

Тільки сміялися з неї та жартували.

Одного разу якось задумала Маша підлогу підмітати. І підмела.

Та так добре, що навіть мама здивувалась.

— Машенько! Та невже ти у нас великою стаєш?

А коли Маша чисто-чисто вимила посуд та сухо-сухо витерла його, тоді не лише мама, а й тато здивувався. Здивувався і при всіх за столом сказав:

— Ми й не помітили, як у нас Марія виросла. Не тільки підлогу підмела, а й посуд помила.

Тепер усі маленьку дівчинку Машу називають великою. І вона себе дорослою почуває, хоч і ходить у своїх крихітних черевичках і коротенькому платтячку. Без зачіски. Без намиста. Без годинника.

Не вони, певно, малих великими роблять.

(Є. Пермяк )