Тема: Народні промисли
​Мета. Ознайомити учнів з різноманітним світом ремесел,якими володіли українці. Збагачувати новими знаннями про народні промисли. Розвивати вміння критичного мислення розвитку здібностей та формуванні світогляду, естетичний смак. Викликати інтерес, бажання пізнавати навколишній світ. Виховувати любов та повагу до народних традицій та звичаїв, історичного минулого. Сприяти вихованню працелюбства, бережливого ставлення до праці дорослих.
Обладнання. Клас прикрашений вишитими речами, на столі виставка робіт з різних напрямків декоративного мистецтва, інструменти та матеріали для проведення ігор, старовинні знаряддя праці, ноутбук, відео проектор з екраном.

ХІД ЗАНЯТТЯ
І. Організаційна частина.

Доброго дня дорогі учні, шановні гості!(слайд)
Ми з вами живемо у країні, яка називається Україна! Що ж таке Україна?
Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, зорях, стежці, якою ми ходимо до школи, у кожному камінчику, деревці, у кущі калини. У кожного з нас є своє родинне вогнище: є дім, у якому ми народилися, живемо, де є наші мама і тато, брати та сестри, дідусі та бабусі. Нам скрізь хороше, бо ми вдома, на своїй землі, а навкруги – земля наших батьків, наших прадідів. Все це - рідне й близьке кожному з нас!

ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.
Кожна особистість в чомусь неповторна і виразна. Зараз у вас пора юності, а це період поєднання грайливих мрій та серйозних задумів. В юності людина робить найвеличніші відкриття – відкриває саму себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні досі незнані можливості через світ захоплень. Але як цього досягти?
Тому сьогодні ми помандруємо в минуле нашої країни, поговоримо про народні ремесла та умільців, які вкладають у свої вироби часточку своєї душі. Отже, називатися наша подорож буде: «У світі народних українських ремесел».(слайд) Можливо у когось з вас після нашої подорожі виникне бажання поглибити свої знання з того чи іншого ремесла, а можливо обрати собі ремесло, як професію.

ІІІ. Основна частина.
Дуже багато народних ремесел було у нас на Україні.(Слайд « Ремесла українців».Це і вишивка, ткацтво, гончарство, килимарство, деревообробка, плетіння з лози та інших природних матеріалів, бондарство, гутництво, стельмаство, писанкарство і ще дуже багато ремесел. З покоління

в покоління народні майстри передавали своє ремесло, яке і донині ще існує і радує людей своєю чарівною принадою. Сьогодні з вами ми поговоримо лиш про деякі ремесла, які користуються популярністю і в наш час.
Тож, давайте з*ясуємо значення слова «ремесло».( Заслуховування думок дітей).
Ремесло - вироблення виробів ручним способом, що дає можливість народному умільцеві заробляти собі на життя.(слайд)
А як ви думаєте, хто такі народні умільці, майстри?(Відповіді дітей).
Народний майстер – людина, яка успадковує, розвиває і зберігає народний
художній досвід.
А зараз послухайте вірш і скажіть про що в ньому розповідається?
(Вірш розказують учні)
Вишиту сорочку, китайку калини
Й освячений Богом синьо-жовтий стяг
Вже багато років несе Україна
Гордо і достойно на своїх плечах.
Несе через бурі, через сніговії,
Крізь війни і чвари, зневіру і страх.
Вишита сорочка личить Україні
Тримається міцно на її плечах.

По цілому світі цю сорочку знають,
Синьо-жовтий колір всюди впізнають.
За муки й страждання її поважають,
В майбутнє дорогу для неї кладуть.
Вишита сорочка… Хрестики дрібненькі-
В них сплелись надія, віра і любов.
Пісня українська, щебет соловейка
На зло яничарам повернулись знов.

Онукам і дітям вишиту сорочку
Даруймо на свято і на кожний день,
До ніг України кладімо віночки,
Сплетені з любові і наших пісень.
Про що йде мова у вірші? ( відповіді дітей).
Отже, поговоримо ми зараз про художню вишивку.( слайд) Вишивка- це вид мистецтва, в якому узор та зображення виконуються ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі, інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, перлами, коштовним камінням.

Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає художня вишивка. . Кожна область, кожен район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення.
Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців свідчать, що вишивання, як вид мистецтва на Україні існує з незапям*ятних часів. (слайд) .Вишивкою за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.
Вишивка набула особливого поширення серед простого люду. (слайд)Нею обрамлювали практично всі господарсько-побутові вироби: вишитий одяг, вишиті головні убори- намітки, хустини, стрічки, чоловічі шапки, вишивка плечового одягу – сорочки, вишивка верхнього одягу – кожухи, безрукавки, свити, а також настільники, наволочки, серветки, доріжки, рушники.

Не було жодної оселі на Україні, котру не прикрашали б рушники. (слайд)Хоч би як бідно жили люди, а все ж естетична принада завжди знаходила місце в помешканнях. Рушник був своєрідною візиткою, обличчям оселі, господині. Вишитий рушник і зараз створює настрій, формує естетичні смаки, є взірцем працьовитості. Тож давайте згадаємо про його призначення: ним прикрашали хліб на столі, з рушником і хлібом приходили і ушановували маму з немовлям, виряджали в далеку дорогу, шлюбували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь.
Звісна річ, повсюдний ужиток рукомистецтва, вимагав значної кількості підручного матеріалу, зокрема й кольорових ниток. Як їх фарбували в домашніх умовах розкажуть нам дівчата.
Дівчина 1 .
Традиційно виготовляли барвники з багатьох компонентів живої природи, кори дерев, листя, коріння плодів та квітів. Для кожного окремого випадку були свої строки збирання і заготівлі сировини, суворий режим дозування, чітка технологія заварювання.
Дівчина 2.
З кори дикої груші виготовляли темно-коричневу фарбу, з листя та кисличок – жовту, для темно-синіх барвників використовували цвіт сону, а для зелених – чорної ружі та рясту. Цими настоями фарбували нитки та тонку тканину.
Дівчина 3
Кожен колір мав і своє значення. От наприклад оранжевий – веселий (сон – це), багатство; зелений – спокійний, символ миру, спокою та надії; червоний – активний, символ життя, свободи; жовтий – теплий, світло та радість.
Дівчина 4
Блакитний – холодний, колір неба, символ ніжності, вірності; синій – спокійний, символ довіри, безкінечності; фіолетовий - дружба та вірність; білий – запорука чистого духу і здоров*я; чорний – журба, смуток;
Пісня про вишиванку.
А зараз ми пограємо у гру « Впізнай, що це». Я буду вам загадувати загадки про інструменти, якими ви користуєтеся на уроках швейної та столярної справи, а ви будете відгадувати їх та показувати.
Загадка 1.
Я блискуча, гостренька, маю вічко маленьке, за собою несу довгу, довгу косу
(Голка).
Загадка 2.
Ніколи не відстає, за голкою вслід іде.( Нитка).
Загадка 3.
Захист на палець, залізний стаканчик. ( Наперсток).
Загадка 4.
Два пани оділи одні штани.( Ножиці).
Загадка 5.
Дерев*яна шия, залізний дзьоб, ним все стукають: « Тук, тук,тук!».(Молоток)
Загадка 6.
Все пробує на зуб: і сосну, і клен, і дуб. ( Пилка).
Загадка 7.
Що за слово, ти вгадай, частини в ньому – загадки: перша – нота, друга – гра, ціле зустрінеться у столяра.( Долото).
Загадка 8.
Молотком по ньому – бах! Забиваємо ми….(цвях).
Загадка9.
Легко з нею все свердлити, різні дірочки робити. Працювати їй не лінь – від – гадайте, що це…(дриль).
Загадка 10.
Загвинтити швидко дуже з нею легко гвинтик, друже. Відгвинтити також може, в будівництві допоможе.( Викрутка).
Загадка 11.
У лісі зростав, у столяра побував, в кімнаті оселився, полотном укрився.(Стіл

Отже ,як ви вже зрозуміли далі ми будемо говорити про деревообробне ремесло.
Дуже важка справа виготовляти речі з дерева. Робота важлива, тому що в жодній домівці неможливо обійтися без цих речей. А які вироби з дерева ви маєте вдома? Які ще бачили? (Відповіді дітей).
(Слайд інтер*єру стародавньої хати).
В давні часи у наших предків не було таких меблів, як у нас зараз. Стіл, лави і скриня – це всі меблі селянської хати. Якщо в господарів була маленька дитина, то спала вона в колисці. Якщо то була дівчинка, то колисала її мама у вербовій або калиновій колисці. Тоді вона росла бадьорою, красивою, як калина. А хлопчика колисали в дубовій або ясеновій люлечці. Тоді виростав він сильним, як дуб, красивим, як ясен. Одяг зберігали в скринях, виготовлених з дерева. Всі ці вироби прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу – різьбленням.
(Слайд різьблення по дереву).
Найдавніший спосіб прикрашання був нескладним. Починаючи з кінця хіх століття з*явилися складніші орнаменти, в яких використовували кусочки різноколірного дерева, перламутру, метал, бісер. Різьблення розповсюджене переважно на Гуцульщині.
Наші хлопці у школі освоюють таке ремесло, як столярство.(слайд)
Столярство – вид деревообробного промислу, виготовлення хатнього начиння – лав, ослонів, скринь, столів, табуреток, посуду, а також віконних рам та рамок для вуликів, дерев*яних частин плугів та борін.
Відібране для роботи дерево розрізають на куски, а потім кілька років сушать. Виготовлення речі починається з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.
А зараз деякі відомості розкажуть нам наші хлопці. (слайд)
Хлопець 1.
З дерева виробляють хатній посуд. Почесне місце в хаті відводилось діжі. Діжа була глибока, завжди трималась в чистоті, бо в ній замішували хліб. Ложки виготовляли з деревини берези, осоки, липи. У кожного члена сім*ї була своя ложка, чужу ніхто не брав.
Хлопець 2.
Ще робили скалки. Вони служили і до нині служать для розкачування тіста. Погляньте, якої вона правильної круглої форми, хоча виготовлена вручну. Товкачі використовують для розминання варених овочів. Він подібний на скалку, але коротший за довжиною і має ручку.
Хлопець 3.
З дерева виготовляли ще і ночви, які були призначені для рубання різних харчових продуктів, а більші для прання. Для прокачування та розгладжу – вання білизни призначені рубель і качалка.

Фізкультхвилинка.

Як же мені, діти, підкажіть я прошу,
Справжнім майстром бути
Добрим та хорошим.
1 – це бути вправним,
2 – це бути вмілим,
3 – любити справу, власне своє діло,
4 – працювати,
5 – невтомним бути,
6 – про відпочинок часом не забути,
7 – поради добрі до уваги брати,
8 – бути дбайливим,
9 – ще й завзятим,
10 – не боятись успіхам радіти.
День від дня учитись, щоб щось зрозуміти.

А зараз послухайте бувальщину.
Одного разу хлопчик Миколка завітав до свого сусіда дідуся Макара в гості. Посередині кімнати стояло суцільне дерев*яне колесо, схоже на стіл, десь із метр в діаметрі, нижче друге. З*єднані вони віссю. Біля тієї загадкової споруди стілець, зверху – сірий кусок глини. Це був гончарний круг (слайд) на якому дідусь Макар виготовляв глечики, горщечки, полумиски, без яких не обходилася жодна господиня. Дідусь Макар – гончар.
В старовину у гончарів були особливі обряди під час роботи: глину вико – пували з молитвою, змішували її лише вранці, вранці ж формували посуд, вранці його ж випалювали. Це тому, що вранці колись творився світ. А посуд із червоної глини мав магічні властивості. Перед його випалюванням майстер не їв, але обов*язково молився Богові.
Вироби , виліплені з глини й випалені у вогні, називають керамічними.(слайд) З білої глини виготовляють фарфоровий та фаянсовий посуд, реактивні двигуни. Глини жовтого, рожевого, червоного, сірого, зеленого кольорів у залежності від їхніх можливостей ідуть на виготовлення цегли, черепиці, облицювальних плиток, домашніх прикрас, гончарного посуду. А ще глина використовується в медицині, застосовують при виробництві паперу, фарб, гуми, мила, цементу, алюмінію.
Для виготовлення виробу брали глину, розмочували і заливали в форму, або вручну на гончарному крузі ліпили посуд потрібної форми. Потім виріб сушили в хаті, або в домашній печі, випалювали в спеціальній печі( горні), де дуже висока температура – 1000 градусів. Потім вироби декорували – прикрашали та розписували.
Розпис – це особливий вид мистецтва. (Слайд художній розпис кераміки)..В Україні здавна відомі такі види розпису, як Опішнянський на Полтавщині, Косівський на Івано-Франківщині та Петриківський в селі Петриківка Дніпропетровської області.
Загадка .
Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови діра.( Горщик). (слайд)
Керамічний горщик – це геніальний винахід людства. Горщики мали різне призначення. Горщик, який вміщав 1-2 літри називали кашником, 3-літровий – плескуном, в ньому готували сніданок на всю сім*ю. Ще більший називали варінником, в якому варили борщ. У золіннику виварювали золою білизну. Найбільший горщик був у східних областях і називався він снозиком. В ньому готували страву на велику кількість гостей. Він навіть не вміщався у піч, тому його ставили в багаття. Горщик годував родину, тому шанувався у нашого народу, як символ достатку.
А зараз наші учні розкажуть чарівні властивості керамічних виробів.
Учень1.
Якщо в глиняному глечику та скляній банці поставити звичайну воду на подвір*ї в літню спеку, то в глечику вода довше буде прохолодною.
Учень 2 .
Кругла глибока макітра довго зберігала теплими і смачними вареники та пиріжки. А ще в ній товкли часник з салом, щоб був смачніший борщ.
Учень 3.
Куманець зберігав узвар, молоко свіжими. Він знизу вузький, а до верху розширений. Це для того, щоб зручно було брати його рогачем, ставити в піч та виймати з неї.
Учень 4 .
Горщики виставляли на тин, щоб не було засухи.
А зараз пограємо у гру « Прислів*я з макітри».
Гра « прислів*я з макітри». Діти дістають з макітри прислів*я, читають їх і пояснюють їх значення.
Прислів*я.
Краще добре знати одне ремесло, ніж десять погано.
Людина без ремесла, що яблуня без яблук.
Людина з ремеслом – дерево з плодами, а невіглас – пустоцвіт.
По роботі пізнаєш майстра.
Гончара глина годує.
Горщики не святі ліплять.
Коли працюєш – час біжить, коли чекаєш – не спішить.
Терпіння і труд все перетруть.
Не взявшись за сокиру не збудуєш хати.
Як будеш чесно працювати, то прийде сама доля до хати.
Людська праця – не дурниця, розкидати не годиться.



Різьбяр
Візерунок
Кераміка
Глечик
Гончарство
Столяр
Вишивка