ТЕМА 31. Червона калина — символ україни

Мета: познайомити учнів із символічним значенням калини в українській народній творчості та національних традиціях; розвивати пізнавальний інтерес до фольклору, обрядів, звичаїв Батьківщини; виховувати громадянсько-патріотичні почуття.

Обладнання: гілочка калини у вазі; пейзажні картинки або слайди із зображенням куща калини в різні пори року; аудіоапаратура; папір та олівці.

Попередня робота: учитель готує з дітьми невелику літературномузичну композицію (віршований матеріал, пісня) за темою.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент

Класовод. Діти! Сьогодні наше заняття розпочне урочиста й горда українська пісня.

Звучить фрагмент аудіозапису народної пісні «Ой у лузі червона калина».

 Ой у лузі червона калина похилилася.

 Чогось наша славна Україна зажурилася.

 А ми тую червону калину підіймемо.

 А ми нашу славну Україну розвеселимо!

II. Розкриття теми заняття

Класовод. Наша Україна — край мальовничий. Дивовижна природа рідного краю знайшла відображення в народних обрядах, традиціях, у нашій історії і творчості. Так, синій вічнозелений барвінок вважають символом життя, плакучу вербу — символом тяжкої жіночої долі, соняшник відображує тепло й сонце. Але, мабуть, немає в нашому краї рослини, яку шанували б більше за пишну, червону калину.

III. Повідомлення теми й мети

Класовод. Тема нашого заняття — «Червона калина — символ України». Сьогодні я розкажу вам про те, як калина пов’язана з традиціями нашого народу, про те, що вона уособлює в народних повір’ях, переказах, загадках, прислів’ях. Ми згадаємо вірші та пісні, присвячені калині.

Наша мета — дізнатися про символічне значення калини для українського народу. Адже кожному, хто любить свою Батьківщину, варто цікавитися й пишатися його звичаями, робити все, щоб вони зберігалися, як дорогоцінний скарб, і переходили від покоління до покоління.

IV. Подання нових знань

 Бесіда «Символічне значення калини»

Класовод. Калина... У будь-яку пору року цей кущ дивує нас: влітку — пишною кучерявою зеленню, восени — барвистим

листям та намистечком ягід; взимку вони на фоні снігу червоніють, мов кров, приваблюючи пернатих гостей — птахів, які ніколи не знехтують поживитися смачними калиновими плодами. А зараз, у пору пізньої весни, квітучий кущ калини нагадує нам юну наречену, вбрану в найніжніші білі шати...

В українському народі калину шанували з прадавніх часів. Калина для наших пращурів уособлювала рідний край, рідну домівку. Калинові грона вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли козак вирушав у дорогу, мати неодмінно напувала його калиновим чаєм та давала із собою хліб з калиною. Раніше не було в селах такої хати, біля якої не росла б пишна калина. Навесні дівчата прикрашали коси калиновими квітами. А коли достигали калинові ягоди, їх вішали попід стріхою. Весільний коровай теж не обходився без калини: калинове гроно мало лежати на короваї як символ вірності й кохання.

Калину дбайливо охороняли. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. І це зрозуміло: адже калина уособлювала саме життя. Іноді калину вважали символом крові, вогню, сонця. Здавна вважалося, що вона пов’язує світ мертвих зі світом живих. Отже, про калину можна говорити і як про символ єднання народу: живих із тими, що відійшли в потойбіччя, і тими, котрі ще чекають на своє народження.

Червону калину шанували й за її цілющі властивості. Дотепер ця рослина популярна в народній медицині як лікарська, що здатна зцілювати від багатьох застудних хвороб, регулювати тиск, очищати кров.

Запитання і завдання до учнів

 • Яке враження справляє на вас калина?

 • Які слова-ознаки ви можете дібрати до слова «калина»?

Яка калина?

 • У яку пору року калина подобається вам найбільше? Чому?

 • Які українські народні традиції пов’язані з калиною? Розкажіть про них.

 • Доведіть, що калина не тільки красива, але й корисна.

 • Заверште речення: «Калина — це символ...»

Педагог заохочує активність та ініціативу учнів.

Класовод. Пишній калині присвятили свої вірші багато видатних українських поетів. Сьогодні деякі з них продекламують наші учні.

Літературно-музична композиція «Нема України без диво-калини»

1-й учень

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина. Любо-любо стало, пташечка зраділа І защебетала.

2-й учень

Сонце гріє, вітер віє З поля на долину,

Над водою гне з вербою Червону калину.

Тече вода під явора Яром на долину,

Пишається над водою Червона калина.

3-й учень

Колишися, калинонько, колишися, Зеленими листочками розпишися.

Сонця променем красу свою розмалюй,

З дужим вітром буйнесеньким потанцюй. А ще срібною росою вмийся чисто, Надінь свої ягідочки, як намисто.

4-й учень

Говорила мати:

— Не забудься, сину:

Як збудуєш хату,

Посади калину.

5-й учень

Білий цвіт калини —

Радість України.

А вогнисті грона —

Наша кров червона.

6-й учень

Зацвітай, молода калино,

Серед тихого повесніння.

Чиста хвиля до тебе плине,

Омиває твоє коріння.

7-й учень

Неподоланому народу,

Солов’їній моїй Україні Над камінням, над синії води,

Ти про щастя шуми, калино!

Класовод. Про калину складено чимало українських пісень — веселих, ліричних, душевних.

Звучить фонограма мелодії пісні «На калині мене мати колихала» (слова А. М’ястківського, М. Сингаївського; музика В. Вер-менича). Учні співають разом з педагогом.

На калині мене мати колихала,

Щастя й долі в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не хилися,

Від землі ти сили й соку наберися.

Ті літа давно минули, одлунали,

Як мене високе гілля колихало.

Знов калина коло млина розквітає,

Вона іншого дитятка забавляє.

(Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.)

Робота з фольклорним матеріалом

Класовод пропонує дітям послухати текст народної легенди про калину.

 Калинове гроно

У давні часи калина не скрізь росла-родила. Довго доводилось людям шукати калинові грона лісами й полями, горами й долами, болотами та ярами. Навіть на кам’яних скелях шукали, та рідко хто знаходив.

А кому щастило зірвати дозрілі ягоди, той ніс їх у свою домівку, і вже тоді в тій хаті завжди був спокій, радість, достаток і талан усій родині. Потім калина розповсюдилась по всій Україні, перестала бути дивом, і її грона майже втратили свою дивовижну дію, хоч люди все одно любили калину і за красу, і за цілющі властивості. Лише на Довбушевій скелі, у неприступних місцях, збереглася чудодійна калина.

Одного разу ішов вівчар з отарою попри високу і стрімку скелю Довбуша. Задивився на її вершину, а звідти червоним блиском сонячного променю вдарило юнакові в очі. Приклав руку до чола, прикриваючи дашком долоні очі, помітив — зі скелі звисають налиті соком грона червоної калини. Чув хлопець від старих людей: хто знайде калинові грона на скелі Довбушевій, той горя не знатиме, а щастя матиме на все життя.

Забувши про все на світі з тих радощів, кинув він хазяйські вівці й пішов добувати грона. Та ледь дійшов до половини скелі, як зірвалася брила разом із ним. Загула-загриміла донизу. Вівчар знепритомнів. А коли прийшов до пам’яті, вже нічого не міг бачити, окрім темної ночі... Осліп бідолашний. Отаке-то. Не кожному ті грона даються до рук.

Запитання і завдання до тексту

 • Про які часи розповідає нам легенда?

 • Чому за легендою раніше було не так просто знайти калину?

 • Навіщо люди намагалися знайти калинові ягоди?

 • Розкажіть, який випадок трапився з вівчарем.

 • Чому, на вашу думку, калина не дозволила хлопцеві зірвати

свої ягоди?

 • Яке враження справила на вас ця легенда?

Класовод. А ще про калину є чимало загадок, прислів’їв та приказок.

Наприклад:

У вінку зеленолистім,

 У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду.

 • Гарна дівчина — як у лузі калина.

 • Саджай біля хати калину — матимеш долю щасливу.

 • Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

 • Без верби й калини нема України.

Класовод. Про які почуття, пов’язані з калиною, говорить нам народна мудрість? А що відчуваєте ви, про що думаєте, дивлячись на калину чи її зображення? (Заслуховують відповіді та пояснення всіх бажаючих учнів.)

V. Підсумки заняття

Класовод. Ось така вона — калина: символічна й прекрасна, мила й дорога серцю кожного українця, оспівана в народних піснях і легендах, шанована нашими звичаями й традиціями. Радує нас вона в будь-яку пору, коли росте кучерявим кущем біля річки чи в лузі; коли її червонясті ягідки прикрашають коровай чи вишиванку...

Шануйте ж ви калину, як шанували її наші пращури, бережіть її, саджайте, плекайте і вживайте калинові плоди, щоб бути здоровими та міцними!

VI. Рефлексія

Учням пропонується намалювати калину, спираючись на попередньо опрацьований матеріал і власні враження. Діти можуть зобразити калину на свій розсуд (у природному середовищі, її гілочку, калинові грона на таці, короваї тощо).

Першокласники можуть виконувати роботу під тихе звучання народних пісень, у текстах яких згадується калина («Ой є в лісі калина», «Ой там у лісі калина», «Чи я в лузі не калина була» тощо).

По завершенні малюнку бажаючі діти можуть представити свої роботи, прокоментувавши їх зміст.

Учні з педагогом влаштовують виставку малюнків «Червона калина — радість України».