Урок 3. Як фарби стали кольорами. Творче завдання. Осінній листочок

Мета: ознайомлювати учнів із матеріалами та інструментами для роботи фарбами; навчати передавати форму та колір листка дерева, правильно розташовувати зображення на аркуші паперу, малювати трьома-чотирма фарбами, працювати на вологому папері; формувати в учнів уміння сприймати й аналізувати колір та форму реального предмета; викликати в учнів інтерес до творчості; виховувати художній смак.

Оснащення: Зоровий ряд: навчальні плакати; різнокольорове осіннє листя та яблука. Обладнання: альбом для малювання; простий олівець; гумка; фарби — гуаш або акварель; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Тип уроку: урок формування нових знань.

Хід Уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Мотивація навчальної діяльності

Випереджальне завдання

Учитель показує два яблука, що різняться за формою, розміром та кольором. Пропонує учням описати кожне яблуко (розмір, колір, форма) і знайти подібне та відмінне у них.

IV. Викладення нового навчального матеріалу

Робота над формуванням умінь і навичок. Слово вчителя

У кожного в наборі знаходяться червона (зелена) фарба. (Показує.)

Про яблуко ми сказали, що воно червоного (зеленого) кольору. Колір завжди невід’ємний від предмета. Раніше художники знаходили фарби в природі.

Ви самі вдома можете спробувати розфарбувати що-небудь природними фарбами. Буряковий сік дає бордовий колір, відвар лушпиння цибулі — жовтий та оранжевий, дубова кора — темно-коричневий.

У давнину художники використовували замість фарб різнокольорову глину: білу, жовту, сіру. Червону фарбу добували з мушель морських пурпур-ниць. Коштувала вона дуже дорого.

Природні фарби дуже довго зберігають свій колір. На попередньому уроці ми говорили про наскельні малюнки. Вони збереглися до наших часів саме завдяки природним фарбам. Сьогодні фарби виготовляють на заводах зі штучних матеріалів. Зрозуміло, вони часто не такі стійкі, але й коштують значно дешевше. А щоб фарба стала кольором, нам потрібно за допомогою пензлика нанести її на предмет чи аркуш паперу.

V. Актуалізація вивченого матеріалу

Творче завдання

Учитель. Спробуймо виконати те саме зображення різними образотворчими засобами: кольоровими олівцями й акварельними фарбами (гуашшю).

 Листя золотом палає На гілках дерев, кущів,

 І під ноги нам лягає,

 Збите стрілами дощів.

 ♦ Як ви розумієте ці рядки?

 ♦ Про який листочок ми можемо сказати — перший осінній листок?

(Учитель пояснює послідовність виконання завдання,)

Спочатку намалюємо осінній листок простим олівцем. Нам необхідно розмістити на сторінці робочого зошита два зображення. Наш листок схожий на видовжений трикутничок. Намалюємо два великих трикутники.

(На дошці намальований горизонтальний прямокутник.

 Учитель показує, як скомпонувати загальну форму малюнка, щоб на аркуші не залишалося порожнього простору, потім виконує роботу на дошці, завершуючи форму крок за кроком.

 Учитель показує, як виконати роботу спочатку олівцем, а потім — фарбами.)

 Промиємо пензлик і знімемо зайву краплю об край баночки з водою. Змочимо папір усередині контура нашого листочка. Наберемо на пензлик жовту фарбу і коловим рухом нанесемо її на змочену поверхню. Промиємо пензлик, знімемо зайву краплю і наберемо трохи червоної фарби. Нанесемо червону фарбу на один бік листка, поки поверхня ще не висохла.

 Знову промиємо пензлик у воді та знімемо зайву краплю. Наберемо трохи зеленої фарби і ледь-ледь зафарбуємо зубчики листочка з жовтого боку. Нехай наш листочок зберігає пам’ять про літо. Після того, як поверхня малюнка повністю висохне, намалюємо кінчиком тонкого пензлика малюнок жилочок. Для цього можна скористатися темно-зеленою, бордовою або синьою фарбою.

 Індивідуальна робота за творчим завданням

 Учні виконують індивідуальну роботу за творчим завданням. Учитель надає індивідуальну допомогу.

 VI. Підбиття підсумків

 Відбувається обговорення учнівських робіт.

 Рухлива гра «Осіннє листя»

 Учитель читає вірш і пропонує дітям виконати дії, про які в ньому йдеться. Учні зображують листочки клена, що тремтять від вітру: «листочки» кружляють — листочки летять, тихенько сідають за парти — листочки впали.

ОСІННІЙ КЛЕН Знов золоті листочки клена Летять на землю і на мене. Такі тендітні та сумні,

 Летять, кружляючи, крилато, І, мов сліди качиних лапок, Лягають тихо на землі.

 А. Костецький