ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКІВ № 25

Жабка-санітарка

Одного дня, коли Івась повертався зі школи, він побачив коло ставу 2-х хлопців, Гриця і Миколу. Вони так захоплено жбурляли у воду каміння, що й не помітили, як підійшов Івась.

— Що ви тут робите?

— Хіба не бачиш? Жаб ганяємо. Якісь тут не такі завелися. Он, поглянь. — Микола показав на маленьку жабку розпластану догори черевцем на траві.

Вона й справді не була схожа на тих жаб, що жили в заплавах коло річки. Ті великі, зелені, зрідка покрашені чорними плямками на спині, а животик у них жовтуватий. Ця ж була яскрава, наче цяцька.

Івасик перевернув її — животик у жабки оранжевий, майже червоний, із синьо-чорними плямами. Такі ж плями у неї були й на сірувато-коричневій спинці.

Жаба була мертва.

— Навіщо ви її? — насупився Івась.

— Хіба не знаєш. Вона отруйна, з бородавок, що на спині, отруту пускає. Зачепиш — більше не захочеш, — пояснив Микола.

Івасик промовчав.

— Подумаєш, жаби йому шкода, — озвався, почуваючись винуватим, Гриць. — Тут їх стільки розвелось, що скоро й покупатись не можна буде.

— Ходімо краще до нас, — перебив його Івасик. — Може, батько їжака з поля привіз.

Івась наклонився, взяв у руку, маленьку жабку.

— Не чіпай! Бородавки будуть!

— Нічого. Покажу таткові, він, напевно, знає, що це за жабка.

Батько заклопотано поглянув на жабу і промовив:

— А вбивати всяку живість, хлопці, неконче.

— Так вона ж отруйна! — вихопилося в Миколки.

— Хто тобі таке сказав? — перебив батько. — А ти знаєш, що це за жабка? Це джерельниця. Її ще називають чищавкою або чистюшкою.

Про чистюшок хлопці чули, не знали тільки, які вони. А батько розказав, що джерельниць колись навмисне кидали в степові криниці. Вони там таку чистоту наводили, що вода ставала прозорою, мов сльоза.

— Послухайте, як співають жаби вечорами.

«З чим борррщ? З чим борррщ?» — питає одна жаба.

«З бурряком! З бурряком!» — відповідає їй інша.

Так пояснив батько жваві жаб'ячі балачки.

— А чищалка не має часу галасувати. Вона цілий день ловить комашню. Та й у воді їй роботи доволі: треба ж став очищати.

А якби не було цього уоркання, кумкання, квакання? Яка нудна тиша запала б навкруги!

Ні, хай живуть собі жабки! Хай чистять ставки, ловлять комарів, співають про борщ. Так веселіше! (М. Солов'янова)

Розмова з другом

Ліс зустрів мене як друга І до друга я звернувся горлиць теплим воркуванням, із промовою такою:

пізнім дзвоном солов'їним, — Ти рости на втіху людям,

ніжним голосом зозулі, бережи нам світлі ріки,

вогким одудів гуканням, що полям несуть вологу,

круглим ципанням дроздів. А за кожну деревину,

Ліс зустрів мене як друга що піде нам на будови тінню від дубів крилатих, чи на щогли кораблеві,

смутком білої берези, ми нові гаї посадим,

що дорожчий нам за радість, щоб земля була весела,

кленів лапами густими, як веселе птаство в лісі,

сосни гомоном одвічним. як веселі дерева.

(М. Рильський)