ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 9

Чому мама так хвалить Люду?

Пішла мама на роботу, а вдома лишилася шестилітня дівчинка

Люда. Мама сказала Люді, щоб вона нікуди з двору не виходила, курей нагодувала і квіти полила.

Люда нагодувала курей і квіти полила, а потім думала: «Зварю борщ! Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине.»

Зварила Люда борщ, стала куштувати. Борщ несмачний.

Думає Люда: «Ото буде мама сердитись, що я несмачного борщу наварила».

Прийшла мама з роботи, здивувалась, що Люда зварила їжу. Насипала борщу, їсть і хвалить:

— Ой смачний же ти борщ зварила, дочко!

Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона куштувала борщ — він несмачний. Думає Люда: «Чому ж мама так хвалить?»

(В. Сухомлинський ).

Помічниці

Оля і Ліда гуляли у дворі. Побачила О ля, як сусідка тітка Одарка розвішує білизну, і сказала подрузі:

— А я сьогодні мамі допомагала.

— Що ж ти робила? — запитала Ліда.

— Тарілки витирала, ложки, виделки.

— А я, — похвалилася Ліда, — черевички почистила.

— Мамі? — поцікавилася Оля.

— Ні, собі.

— Хіба ж то допомога мамі?

— Звичайно, — відказала Ліда. — У мами ж тепер роботи менше буде.

А як ви гадаєте?

(О. Бунець )

Сини

(казка)

Дві жінки брали воду з криниці. До них підійшла третя. І старенький дідусь сів відпочити на камінчик.

Ось перша жінка, каже другій:

— Мій син спритний і сильний, ніхто його не подужає.

— А мій співає — як соловейко. Ні в кого такого голосу немає, — каже друга.

А третя мовчить.

— Чому ж ти про свого сина не скажеш? — запитують у неї сусідки.

— А що казати? — мовить жінка.

— Нічого в ньому особливого немає.

Набрали жінки повні відра води й пішли. А дідусь за ними. Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, ломить спину. Аж раптом три хлопці вибігли.

Один через голову перевертається, колесом крутиться, — милуються жінки.

Другий пісню співає, соловейком заливається, — заслухалися жінки.

А третій до матері підбіг, узяв у неї важкі відра й поніс.

Запитують жінки у дідуся:

— Ну що? Як наші сини?

— А де ж вони? — відповідає дідусь.

— Я тільки одного сина бачу!

(В. Осєєва )

* * *

Посаджу я квіти.

Мамо, мамо, дай лопатку,

Я піду копати грядку...

Рожі, мальви і дзвіночки

Посаджу я в три рядочки,

Буде їх роса поїти,

Буде щедро сонце гріти...

Як до школи вперше йтиму, —

Ось такий букет нестиму!

(В. Лучук)

* * *

У бобра добра багато:

І надворі, і в оборі, і в коморі, і у хаті.

Бо охоче дні і ночі він робив:

Він і сіяв, він і віяв, і косив, і молотив.

А тепер бобер на гаті —

Вчить маляток — бобреняток майструвати.

Тихо-тихо йде бобриха

Через брід, бо несе родині

Дві хлібини у хустині на обід.

(М. Стельмах)

(з народного)

Іринка прийшла зі школи і розповідає:

— Мамо, вчителька нам сказала, аби ми допомагали вдома!

І одразу взялася до роботи: помила посуд, підмела підлогу, сходила до крамниці по хліб та молоко.

А наступного дня мама допомоги чомусь не дочекалось, довелось нагадати:

— Допоможи мепі, дочко.

— А сьогодні нам вчителька нічого не казала.