ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 7 Молитва Молю тебе, Мати, щирими словами: Змилуйся над нами. Силу і здоров'я дай нам, Божа Мати. Поможи нам вчитись, чесно працювати, Щоб була потіха для рідної мами — Змилуйся над нами. Дай нам обминути всяку злу пригоду, Дай рости на користь рідному народу. Молитва за маму Є в мене найкраща в світі матуся За неї, Пречиста, до тебе молюся. Пошли їй не скарби, А щастя і долю, Щоб дні їй минали Без смутку, без болю. * * * Людське безсмертя з роду і роду Увись росте з коріння родоводу, І тільки той, у кого серце чуле, Хто знає, береже минуле, І вміє шанувать сучасне — Лиш той майбутнє Вивершить прекрасне! Родина Родина, родина — Від батька до сина, Від матері донці добро передам. Родина, родина — Це вся Україна... (В. Крищенко ) Шана старим Діти любі, — каже мати, Треба старших шануватиі То дасть Господь всього світа Вам прожити довгі літа. Варт пошани сивий волос, І старий тихенький голос, І тим зморшкам придивіться, Станьте ближче, поклонітьсяі (Богдан Лепкий ) Наша хата Я люблю свою хату, І подвір'я, й садок. Де і сонця багато, І в жару — холодок. Тихо й затишно, Квіти коло хати цвітуть. І невтомно все літо Бджоли в цвіті гудуть. Все для мене тут рідне: Стіни білі, як сніг, І віконце привітне, І дубовий поріг. І ряденця строкаті, Й рушники на стіні, — Навіть дим у нашій хаті Рідно пахне мені. (І. Гнатюк) Прислів'я, приказки На сонці тепло, біля матері добре. Погана та пташка, якій своє гніздо не миле. Шануй батька й неньку — буде тобі гладенько. Як батьків покинеш, то й сам загинеш. Своя хата — не ворог, коли прийдеш — то прийме. Сім'я міцна — горе плаче. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець. Виховання змалку В Україні здавна в сім'ях виховували любов і повагу до батьків, до старших. Діти вже змалку мали свої обов'язки. Вони виконували посильну роботу. Дівчатка переймали науку від матері, бабусі. Хлопчики вчилися чоловічого ремесла у батька чи дідуся. Дітям прищеплювалися найкращі риси характеру українського народу: працелюбність, щедрість, гостинність. А ще любов до рідної землі, до природи, до пісні. Родовідне дерево Одного хлопчика запитали, як звуть його бабусю. А він не знав. — А як же ти дідуся кличеш? — Діду, дайте меду! Смішно та й не дуже. Більше сумно, що є такі хлопчики. Може, вони позабували, як і тата й маму звуть. — Е — е, — каже дід Петро. — Хто не має коріння, той, як перекотиполе, куди вітер подме, туди й котиться. А гарні дітки знають свій рід: і батьків, і дідів, і прадідів знають. Вони мають альбом, де вміщають знімки своїх родичів і добре слово про них. І складають родовідне дерево. Воно коренасте, гіллясте, а що гілка, то член красного роду. Що глибше коріння в такого дерева, то міцніше воно стоїть на землі. Джерело: noindex | |
| |
Переглядів: 1339 | |
Дорога від дому до школи |
Тема. Казки народів світу. Урок позакласного читання |
Щоб бути здоровим і все встигати робити |
В. Лучук «Жолудь». Є. Гуцало «Без дороги ходить дощ». П. Ребро «Суперечка». А... |
Продовжуємо вивчати клавіатуру |
Всього коментарів: 0 | |