ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ 7

Молитва

Молю тебе, Мати, щирими словами:

Змилуйся над нами.

Силу і здоров'я дай нам, Божа Мати.

Поможи нам вчитись, чесно працювати,

Щоб була потіха для рідної мами —

Змилуйся над нами.

Дай нам обминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу.

Молитва за маму

Є в мене найкраща в світі матуся

За неї, Пречиста, до тебе молюся.

Пошли їй не скарби,

А щастя і долю,

Щоб дні їй минали

Без смутку, без болю.

* * *

Людське безсмертя з роду і роду

Увись росте з коріння родоводу,

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

І вміє шанувать сучасне —

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

Родина

Родина, родина —

Від батька до сина,

Від матері донці добро передам.

Родина, родина —

Це вся Україна...

(В. Крищенко )

Шана старим

Діти любі, — каже мати,

Треба старших шануватиі

То дасть Господь всього світа

Вам прожити довгі літа.

Варт пошани сивий волос,

І старий тихенький голос,

І тим зморшкам придивіться,

Станьте ближче, поклонітьсяі

(Богдан Лепкий )

Наша хата

Я люблю свою хату,

І подвір'я, й садок.

Де і сонця багато,

І в жару — холодок.

Тихо й затишно,

Квіти коло хати цвітуть.

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні, —

Навіть дим у нашій хаті

Рідно пахне мені.

(І. Гнатюк)

Прислів'я, приказки

На сонці тепло, біля матері добре.

Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.

Шануй батька й неньку — буде тобі гладенько.

Як батьків покинеш, то й сам загинеш.

Своя хата — не ворог, коли прийдеш — то прийме.

Сім'я міцна — горе плаче.

Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець.

Виховання змалку

В Україні здавна в сім'ях виховували любов і повагу до батьків, до старших. Діти вже змалку мали свої обов'язки. Вони виконували посильну роботу. Дівчатка переймали науку від матері, бабусі. Хлопчики вчилися чоловічого ремесла у батька чи дідуся.

Дітям прищеплювалися найкращі риси характеру українського народу: працелюбність, щедрість, гостинність. А ще любов до рідної землі, до природи, до пісні.

Родовідне дерево

Одного хлопчика запитали, як звуть його бабусю. А він не знав.

— А як же ти дідуся кличеш?

— Діду, дайте меду!

Смішно та й не дуже. Більше сумно, що є такі хлопчики. Може, вони позабували, як і тата й маму звуть.

— Е — е, — каже дід Петро. — Хто не має коріння, той, як перекотиполе, куди вітер подме, туди й котиться.

А гарні дітки знають свій рід: і батьків, і дідів, і прадідів знають.

Вони мають альбом, де вміщають знімки своїх родичів і добре слово про них. І складають родовідне дерево. Воно коренасте, гіллясте, а що гілка, то член красного роду. Що глибше коріння в такого дерева, то міцніше воно стоїть на землі.