Тема. Народні іграшки з глини

Мета: вчити дітей працювати з пластичним матеріалом, відчувати зв’язок форми, призначення, декоративного оздоблення засобів і предметів народного декоративного-прикладного мистецтва; розвивати відчуття гармонії із застосуванням попередньої переробки форм реальних у декоративні; сприяти формуванню поваги до праці народних майстрів і розумінню краси декоративно-прикладного мистецтва.

Обладнання: таблиці, ілюстрації із зображенням керамічних виробів, глиняні іграшки, глечики, макітри, куманці.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку

ІI. Робота над темою уроку

1. Вступна бесіда.

— Не можна уявити нашу Україну без пишного куща калини, без барвистої вишитої сорочки чи щирої пісні. Годі уявити її і без керамічного дива — ма-льованого глечика, макітри, куманця, горщика. А ще — глиняного дитячо-го свищика, що голосно сюрчить чи витьохкує по-солов’їному.

2. Декларування вірша В. Морданя «Глиняний півник».

Друзі Петрика вітали

І йому подарували

Півника із глини.

Гарні іменини!

А той півник чубатий

Добре вміє співати,

Ходить Петрик по селу,

Має втіху немалу.

Хто його почує,

Сміється, жартує.

Петрик не вгаває —

На півнику грає.

3. Продовження бесіди.

• Що подарували Петрику друзі?

• З якого матеріалу зроблений півник?

• А що півник вміє робити?

• Ось подивіться на ці іграшки — вони теж зроблені з глини.

А які іграшки є у вас вдома? З чого вони зроблені? (Діти діляться своїми враженнями.)

4. Перегляд керамічних іграшок.

5. Словникова робота.

— Виготовлені з глини вироби називаються керамічними (кераміка — грец. keramik — від keramos — глина).

6. Продовження бесіди.

— Здавна наші дідусі і бабусі займалися гончарським ремеслом, переда-ючи секрети майстерності своїм дітям і онукам.

А все почалося з того, що одного разу якийсь чоловік узяв грудочку гли-ни, розім’яв її, спробував щось зліпити. Вийшло не погано. От від грудочки глини і пішли ось ці прекрасні речі.

Людей, які працювали з глиною, називали гончарями, а їхнє заняття — гончарством. Та не з усякої глини можна виготовити якусь іграшку чи по-суд. Для цього шукають спеціальну гончарну глину. Глину місили руками чи ногами, потім ліпили з неї заготовки для виробів, які виготовляли на спеціальному гончарному крузі.

Найдорожчим скарбом, який передавали гончарі у спадок своїм дітям, вважався гончарний круг.

В Україні найбільшого поширення набули глиняні іграшки. Забавки ви-готовляли скрізь, де були гончарі,— від Карпат до Чорного моря. Найбільш відомі осередки: Опішня на Полтавщині, Ічня на Чернігівщині, с. Дидинці та Васильків на Київщині, Косів на Івано-Франківщині. У цих виробах життєва правда поєднувалась із казкою.

7. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем учителя).

8. Декламування учнями вірша А. Костецького «Найкраща іграшка».

9. Послідовне ліплення пташки вчителем.

— Пластилін поділіть на три частини. З першого шматка зліпіть тулуб.

Заокругліть пальцями один кінець і загостріть другий — це хвостик пташки.

Із другої частини сформуйте кулю — це буде голова. Відтягніть дзьоб. Із тре-тього шматка пластиліну зліпіть підставку. Всі частини з’єднайте. Прикраси-ти пташку можна кольоровим пластиліном. Кругленькі цяточки ви вже ро-били. А прямі, загнуті та хвилясті лінії роблять із тоненьких джгутиків. На-кладайте їх на потрібне місце та добре натисніть пальцем. Зліпити гарних кольорових пташок вам допоможуть і гарні вірші.

10. Декламування віршів про птахів.

11. Практична діяльність учнів.

III. Підсумок уроку

Перегляд і демонстрування дитячих виробів.