Тема: Самообслуговування. Відпрацювання прийомів зав'язування шнурків та ґудзиків на одязі

Мета: ознайомити учнів з основними матеріалами, які використовуються для виготовлення одягу; надати основні відомості про правила догляду за одягом; вчити зав'язувати шнурки та застібати ґудзики на одязі; розвивати увагу, охайність, самостійність; виховувати працьовитість.

Обладнання: мультфільм «Мийдодір», ляльки, картонні ґудзики, шнурки.

Хід уроку

I. Організаційний момент

 1 Привітання

 Заходить учитель — треба встати.

 Коли дозволить, треба сісти.

 Встати хочеш — не гукай,

 А тільки руку піднімай.

 У школі парти бережи І на парті не лежи.

 Щоб урок минув немарно,

 Треба сісти рівно, гарно. не скрекочи на уроках,

 Як папуга чи сорока. нікому не заважай,

 Краще — друзям допомагай.

 2 Перевірка готовності до уроку

 3 Упорядкування робочих місць

II. робота над новим матеріалом

 1 Оголошення теми та мети уроку

— Ви вже дорослі. Навчаєтеся у першому класі. А хто збирає вас до школи? Хто одягає вас? Зав’язує шнурки та застібає ґудзики?

— Сьогодні на уроці мова піде про одяг, про правила догляду за ним. Будемо навчатися самостійно одягатися!

 2 Вступна бесіда

— Відгадайте загадки — і ви дізнаєтеся, чому саме буде присвячений наш урок.

  • Їх на ручки одягнемо,

 В сніжки гратися підемо. (Рукавички)

  • Ступні ніг нам обіймають,

 Під штанці їх одягають. (Шкарпетки)

  • Голову нам покриває,

 Вушка у теплі тримає. (Шапка)

  • Нас від холоду ховає,

 Часто капюшона має. (Куртка)

  • Лютих не боїться зим,

 Хутром вкриє нас густим. (Шуба)

  • Не вдягають їх хлоп’ята,

 Мов принцеси, в них дівчата. (Сукня)

 • Комірець і рукави,

Більш для хлопчиків вони. (Сорочка)

 • Від води не промокає,

Нас від дощику ховає. (Дощовик)

— Як можна назвати одним словом слова-відгадки?

— Так, це одяг. Як слід доглядати за одягом? (Відповіді дітей.)

— Чому це важливо?

— Як люди ставляться до неохайних малят?

— Зараз ми подивимося мультфільм «Мийдодір» і дізнаємося, що іноді трапляється з нечупарами.

 3 Перегляд мультфільму

— Про що треба пам’ятати, щоб одяг не втік від вас?

— Що допоможе вам у цьому?

 • Чистить курточку, штанці,

Чобітки і сап’янці.

Дуже працьовита тітка.

Здогадались, хто це?... (Щітка).

III. Фізкультхвилинка

Трава низенька-низенька.

Дерева високі-високі.

Вітер дерева колише-гойдає.

То направо, то наліво нахиляє.

То вгору, то назад.

То вниз нагинає.

Птахи летять-відлітають,

А учні тихенько за парти сідають

IV. Практична робота учнів

— Відгадайте, що це?

 • Ледь помітний він, маленький.

То квадратний, то кругленький.

Як його ти відірвеш,

То штани не застібнеш... (Ґудзик)

— А зараз ми будемо навчатися застібати ґудзики на сорочках. (У кожного учня на парті — маленька сорочка. Діти застібають ґудзики, допомагають одне одному.)

 (Роблять присідання.) (Піднімають руки вгору.) (Обертаються.) (Нахиляються праворуч, ліворуч.)

 (Потягуються вгору, назад.) (Нахиляються вперед.) (Махають руками-«крильми».)

.  (Сідають за парти.)

► Гра «Одягни ляльку»

Клас об’єднується у чотири групи. Кожен з гравців у групі по черзі починає одягати ляльку: шкарпетки, штанці, сорочку, спідничку, зав’язує капелюшка, застібує ґудзики на курточці. Перемагає група дітей, яка швидше та охайніше одягне ляльку.

► Гра «Що та коли одягати»

— З’єднайте стрілочками, який одяг у яку пору року треба одягати.

 куртка дощовик

шорти

 футболка шапкасукняс°р°чка

V. Підсумок уроку

— Про що ви дізналися на уроці?

— Чого навчилися?

— Як слід доглядати за одягом?

 додаток до уроку 2

  ҐУДЗИК

 Древні люди замість ґудзиків з’єднували шматки свого одягу шипами від рослин, кісточками тварин і палицями. У Давньому Єгипті вже використовувалися пряжки або один шматок одягу просмикувався в отвір, зроблений в іншому, або кінці просто зв’язувалися.

 Хто саме винайшов ґудзик, невідомо: одні вчені схиляються до того, що це були греки або римляни, інші — що ґудзик прийшов з Азії. Робилися вони переважно зі слонової кістки.

 Широке поширення ґудзики одержали тільки в XIII ст. і майже до XVIII ст. були ознакою багатства і шляхетного походження: королі й аристократія могли дозволити собі замовити ґудзики з золота і срібла. На початку XVIII ст. ґудзики почали виготовляти з металу і міді, але майже до кінця XIX ст. ґудзики були настільки дорогим товаром, що їх перешивали з одного одягу на інший.

 Термін «ґудзик» походить від українського слова «ґудз», «ґудзь», тобто вузол. Колекціонування ґудзиків називається філобутоні-стикою.

 На території України масове виробництво ґудзиків розпочинається наприкінці епохи бронзи (ХІІ-ХІ ст. до Р. Х). Ґудзики являли собою круглу опуклу пластину діаметром до 3 сантиметрів.

На ввігнутому боці кріпилося вушко. Лицева сторона могла бути гладкою або орнаментованою насічками. Виготовлялися ґудзики з бронзи і заліза. Інколи такі ґудзики пришивалися у два ряди. Другий ряд був суто декоративним.

З розвитком фабричного виробництва у XVШ-XIX ст. ґудзики перестають бути атрибутом престижу та розкоші, і стають доступними для всіх верств населення. До матеріалів, з яких виготовляються ґудзики, додаються скло та перламутр.