Герої не вмирають... просто йдуть....
| Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації Професійно-технічне училище № 26 м. Кременчука Методична розробка позакласного заходу тема: “Герої не вмирають… Просто йдуть…” Підготувала: викладач історії Павлушенко К. В. Кременчук 2017 СТРУКТУРА ВИХОВНОГО ЗАХОДУ Дата Час проведення Місце проведення кабінет № 7 Група 20, 22, 25, 9 Тип позаурочного заходу: виховний захід Тема: “Герої не вмирають… Просто йдуть…” Мета заходу: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які в лютому 2014 року боролися за захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України; прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України. Методична мета: використати відеозаписи, презентацію, виставку фотографій, методи роз'яснення, переконування, бесіда для досягнення мети заходу. Форма проведення: урок патріотизму та єдності ; Методи – роз'яснення, переконування, бесіда. Методичне, дидактичне та технічне забезпечення: Оформлення зали: виставка фотографій, стінгазети,стіл, вкритий вишитим рушником, на столі - ікона, свічки. Обладнання: відеозаписи, , презентація. Міжпредметні зв’язки: історія, українська література. Хід виховного заходу І. Організаційний момент ( 2 хв.) ІІ. Момент актуалізації уваги аудиторії ( 4 хв.) 2.1. Вступне слово викладача 2.2. Оголошення теми та мети виховного заходу ІІІ. Основна частина ( 35 хв.) 3. Поетапний опис заходу 1.1. Виступи ведучих 1.2. Виступи учнів 1.3. Перегляд відеозаписів ІV. Заключна частина (4 хв.) 2. Опис заключної частини 2.1. Заключне слово ведучого Вірш Ліни Костенко «Крила» (відео) Відомий вірш Ліни Костенко нагадує про подвиг Небесної сотні. У виконанні Богдана Ступки знайомий зі шкільної лави він звучить несподівано гостро. В Україні, що роздирається війною, корупцією і політичними негараздами, все частіше задаються питанням: “У чому сила?”. У виконанні Богдана Ступки її роздуми про правду, вірність і щирість, що дозволяють людям відірватися від землі, звучать особливо актуально і проникливо. І знову нагадують про подвиг героїв Небесної сотні. «Історія України написана не чорнилом, а кров’ю». Хто з нас міг би подумати, що вшановуючи пам’ять героїв різних історичних епох: Героїв Крут, Голодомору 1932 – 1933 рр., Бабиного Яру, ОУН - УПА, іноді, не вникаючи у сутність загальних висловів – у ХХІ ст.. ми станемо свідками, учасниками, жертвами схожих подій. Події листопада 2013 – лютого 2014 року вийшли за межі логіки. Там, на Майдані, відродилася українська нація – Гімн, набув нового звучання, а кольори національного стягу, ніколи не були такими символічними, як на тлі невинної крові героїв Небесної сотні. Умирали невинні, беззбройні люди: юнаки, чоловіки. Дівчата, жінки безстрашно дивилися в обличчя катів у погонах. У них були такі мирні професії – як вони могли з такими «ботанічними» навиками опинитися на лінії вогню, і вистояти?! Сьогодні ми говоритимемо про тих, хто, не задумуючись, віддав своє життя в ім'я свободи. - Хто ж були вони? Ті, кого сьогодні називаємо Героями Майдану? Що спонукало їх йти вперед на вірну загибель? - Хто винуватець цієї трагедії? Думаю, на сьогодні ми знайдемо відповіді на болючі запитання, які хвилюють не тільки нас, українців, а й цілий світ. Небесна сотня (відео) Ведучий 1 Шановні друзі, викладачі, майстри виробничого навчання та гості нашого заходу! Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь правду і гідність і віддали своє життя за Україну. Ми з вами добре пам’ятаємо про події, які відбувались на Майдані, в столиці України. Події, які дали поштовх до дій по всій території держави. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли Український народ, вже в сучасний період новітньої історії боротьби за утвердження Української державності, продемонстрував свою гідність і прагнення до свободи. Ведучий 3 Ще нещодавно, переглядаючи у засобах масової інформації новини і хроніки подій з Єгипту, Сомалі, сектору Гази, Чечні, Осетії, нам навіть у кошмарних снах не марилось, що у гарячу точку перетвориться наша Україна. Ми жили у бідній, з низьким рівнем життя населення і високим рівнем корупції, але мирній країні. І от у наш повсякденний словник жорстокою реальністю увірвались страшні гнітючі терміни: АТО, мобілізація, БТР, «Град», сепаратист, терорист… Кривавою плямою курсує картою України війна: Київ (Вулиця Грушевського, Інститутська), Крим, Одеса, Донбас. Колись – шахта і кузня Європи, сьогодні – незагоєна рана і біль України. Ведучий 4 Хто ж винен? Може кровожерливий зайда, який, перефразовуючи Великого Кобзаря, «неситим оком заглядає» і думає, що б ще «загарбать і взять з собою в домовину»? Може ненаситні свої, які заради банківських рахунків і золотих унітазів готові втопити власний народ у сльозах і крові? А може ми із своєю бездушністю, байдужістю, споконвічною українською хатою скраю, що дозволили першим і другим зробити таке з Україною? Ведучий 2 Але у мороці відчаю та безвиході ледь жевріє, але розгорається все сильніше вогник віри та надії. Адже, всупереч ворожій пропагандистській машині, на небувалу за роки незалежності висоту піднялась хвиля українського патріотизму. В моді українські кольори, українські символи, українська мова. Національна самосвідомість спонукає чоловіків, молодих і зрілих, з півночі, півдня, заходу і сходу України записуватись добровольцями і захищати рідні землю до останньої краплі крові. Саме наша єдність, сила нашого українського духу допоможуть перебороти всі труднощі. Ведучий 3 А поки що війна збирає свій кривавий урожай. Сплюндровані села та міста: Слов’янськ, Іловайськ, Волноваха, Дебальцеве, Донецьк… Біженці, вдови, сироти, поранені. І не одна небесна сотня поповнила вже небесний легіон захисників України перед Богом. Ведучий 4 А як все починалось? Ведучий 1 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності. Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми – вільні» «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. Ведучий 4 А що ж було далі?… Ведучий 2 А далі – не підписання угоди про асоціацію. Ведучий 3 А далі – жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада. Ведучий 1 А далі?… А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності. Корабель Катерина, група № 22 А восени дерева зацвіли… «Не до добра», – старі казали люди, Та молоді не вірили, вони Все жартували: «Буде так, як буде». І був Майдан. Війна, забравши Крим, Повзла Донецьким степом і Луганським, Вкривала землю безліччю могил, І проклинала люд, що звався братським. … Перейдено ілюзій рубікон: Ніхто не допоможе в цілім світі. Герої першими ішли за горизонт, Коханих залишаючи сивіти. Незмірне горе. Спалена земля. Як пам`ять багряніє грость калини. Дерева листом устеляють шлях – Не зацвітайте більше восени ви! Ведучий 4 Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Ведучий 3 Страшна звістка з майдану 22 січня облетіла весь світ. Саме 22 січня зранку на Євромайдані під час штурму снайпер застрелив мешканця Дніпропетровська вірменина Сергія Нігояна. Ведучий 2 Згодом стало відомо про ще одного вбитого – білоруса Михайла Жизневського. У суботу від важких поранень, отриманих 22 січня на вул. Грушевського під час зіткнень з міліцією, після кількох перенесених операцій і не виходячи з коми, в київській лікарні помер 45-річний Роман Сеник. 22 січня у лісосмузі поблизу Борисполя знайшли мертвим викраденого і замордованого невідомими львів’янина Юрія Вербицького. Вони стали першими з Небесної сотні, хто поліг на Грушевського, пожертвувавши собою як заради тих, хто відстоював на Майдані власну гідність, так і задля гідного майбутнього кожного українця. Активістів не ділили за національностями. Всі були просто «майданівцями». Відео «Воїни світла» Ведучий 1 Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Ведучий 2 18 лютого – день загибелі героя Кременчук Ігора Серд.ка. Відразу після побиття 30 листопада 2013 року "Беркутом" мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Був прапороносцем 9-ї сотні Самооборони Майдану. Інколи їздив додому, щоб навідати рідних. 18 лютого 2014 року на перехресті вулиці Інститутської та Кріпосного провулку неподалік Маріїнського парку він разом з іншими активістами Майдану будував барикаду, носив мішки. Під час цього на них напали "тітушки" та бійці "Беркуту". Почалася сутичка, в ході якої хтось вистрелив Ігорю Сердюку впритул з обрізу в обличчя, внаслідок чого той загинув на місці. Похований у місті Кременчук Полтавської області на Свіштовському кладовищі. Ведучий 4 Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Ігорю Миколайовичу Сердюку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка". Зімниця Діана, група № 22 Він був звичайним пересічним українцем, Що народився за радянських ще часів, У ті роки він відчував себе чужинцем, Бо в Україні вільній жити він хотів. У “дев'яностому” минулого століття За незалежність України виступав, В душі плекав жовтоблакитне він суцвіття, У демонстраціях активну участь брав. Рекечинська Вікторія, група № 22 У серці Тризуб ніс, а прапор у долонях, І Батьківщину рідну більш за все любив. Відкарбувалась боротьба на сивих скронях, Він віри в націю свободну не зганьбив. Коли диктатор захопив в країні владу, Скажений біль народу серцем відчував, На барикади встав підтримати громаду, Та на Майдані із братами ночував. Заєць Тетяна, група № 22 Три місяці тримав надійну оборону, Та не судилося дожити до весни. Прапороносцем був дев'ятого загону, Але і це не відвернуло від труни. Це сталось в лютому, на перехресті вулиць, Що біля парку Маріїнського ідуть, Там патріоти із “тітушками” зіткнулись, Що й матір рідну за готівку продадуть. Бибик Андрій, група № 22 В смертельній сутичці відразу він загинув: В обличчя постріл із обрізу пролунав. Юдоль печалі героїчно він покинув, Хоча всіх справ земних ще так і не владнав. В Небесну Сотню добровільно записався, За Україну він віддав своє життя, Хоча героєм бути зовсім не збирався, А просто вірив у щасливе майбуття. Чопик Владислав, група № 22 Звання Героя заробив він кров'ю й потом, Лишився сином в серці міста Кременчук. Тим, хто живе та помирає патріотом, Був завжди Ігор Миколайович Сердюк. Відео «Небесна сотня. Ігор Сердюк.» Ведучий 3 Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики. Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна. Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. Небесна сотняя. Хронологія подій 20 лютого (відео) Відео «Мамина молитва» Аракелян Олена, група № 20 - Жінко, чого Ви плачете? ...Ваш син-герой... Ви, що не бачите... Ще цей хлопчина і он той ...- Героєм ...був мені завжди... з тих пір коли почав … і ти... з тих пір...коли сказав він мама.... я так раділа... так ридала.... Від щастя сльози проливала... так ніби знала…ніби відчувала … я так його тримала ... так оберігала ... та все ж пішов... за іншу битись маму... мені ж залишив вічну рану... А я дзвонила, кажу: "Сину, іди додому…бо там гинуть... "А він: "Неправда ... тут все мирно... "Мені від того було дивно... І я його чекала … так чекала ... він вернеться… я вірила … я знала ... І він приїхав не колись… а нині ... виходжу я... дивлюсь ... моє дитя у домовині... "як справи синку? ну кажи як справи?... чого мовчиш... не хочеш подивитися на маму? відкрий же очі....вставай... ти хочеш так лежати? втомився, певно... вирішив поспати.... Боже ... я тебе укрию …ти ж такий холодний... живіт запав...напевно, ще й голодний... ходи, я вже на стіл накрила.... Ходи, тебе чекає вся родина." ...А люди кажуть, що здуріла... що мертву так трясу дитину... Та, що ті люди... що вони там знають... Мій син-герой... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ Відео «Небесна сотня» Тонкошкур Владислав, група № 20 Не плач за мною, мамо, не ридай, Я не хотів війни, я боронив свій край… Не плач за мною, мамо, я — герой, Стояв я гордо, коли снайпер той Стріляв у голову й таранив груди — Тоді не думав я, а що ж з тобою буде… Не плач за мною, рідна, не лий сліз, Пишайся мною, бо я патріотом виріс. Ти, мамо, лиш за мене помолись, І не вини себе — у цьому я, напевно, винен.. Я винен, що любив свою країну, Я винен, що хотів здобути волю… Але я не хотів стояти на колінах, Пробач за стільки завданого болю… Не плач за мною, мамо, я у Бога, Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього. Я вже не повернуся, мамо, але знай — Я стану ангелом і боронитиму свій край… Відеокліп «Мамо, не плач» Ведучий 3 На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні. Гордеман Марія, група № 20 Палає Київ у вогні, горять сталеві БТРи там на межі - передовій, народ боронять волонтери. Палають шини і серця, ніхто не хоче помирати, Перед екраном матері і там, і там їхні солдати.. Там у шоломі зі щитом, стоїть з Франківщини хлопчина, з червоним на грудях хрестом, поранених несе дівчина. Стоїть із Харкова Андрій, Сашко тримає оборону, він тут вже 48 днів, як сам приїхав з Краснодону. Ось знову хвиля йде атак, усе змітають водомети, морозно трошки: «-2», горять позаду вже намети… Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ наш дух зламають, Та хтось із права затягнув, народний гімн усі співають. Тримати кріпко треба щит, бо там позаду наші діти, батьки стоять і матері, нема куди нам відступити. Лунає вибух поруч десь, то світло-шумова граната це «Беркут» мило передав, нам подарунок від Ґаранта. І ще учора ти і я, були звичайні активісти. А вже сьогодні, всі ми тут: БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ. Ведучий 2 Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!» Прилипко Єлизавета, група № 20 Небесна Сотня – То в серцях вогонь. Він гаряче палав за Україну. Віднині тихим співом заспокой Ти, земле рідная, Свою дитину. Пташиним співом, Шелестом трави. Блакитним небом, Злотим колоссям. Останній раз, Як мати, пригорни Чоло високе В обрамку волосся. Небесній Сотні Шана й молитви, За чисті душі, Що злетіли в небо. Їм шлях високий Боже, освяти. І в мирі, Господи, Прийми до себе. Ведучий 4 Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, на колінах, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’явилися вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану. Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна. Олексенко Олеся Пливуть гроби по морю, як човни – по морю рук, по морю сліз і гніву. Пливуть в човнах розтерзані сини на хвилі молитов і переспіву. Так, ніби в жилах замерзає кров, а потім б’є у скроні голос крові за тим, хто тихо жив, а відійшов у дзвонах слави праведним героєм. Пливуть човни, гойдає кожну лодь людська долоня, тепла і тремтяча, човнами править втишений Господь, а серце розривається і плаче. І кожна мати плаче, і пече їй кожна рана у чужого сина. Стоїть Майдан братів – плече в плече, і разом з ним ридає Україна. Нехай же вам, герої, віддає Святий Петро ключі від того раю, де убієнний ангелом стає, бо він герой. Герої не вмирають. Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті. Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть… Героєм слава – вписано у серці. Ведучий 3 80 днів і ночей… Тривожних, заплаканих і вимолених… Нерівною була ця боротьба. Влада, сила і гроші – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії. Відео «Пам’яті Небесної Сотні» Пісня Аракелян Олена «Враг навсегда остаеться врагом» Ведучий 1 Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв у наших серцях, а розмірений бій метронома відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю … ( хвилина мовчання, метроном… ) Вірш «Доживите за нас» Ведучий 4 Революція Гідності не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а й показала важливість національної ідеї. Нині саме за неї триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас. Наше суспільство здобуло право на зміни, яке маємо сприймати не як дарунок, а як обов’язок діяти, працювати для гідного життя. Для кожного з нас настав час усвідомити себе повноцінним господарем цієї держави – вимогливим, як до влади, так і до себе. Ведучий 3 Україна заплатила високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні на Донбасі, яку розв’язала російська влада, взявши курс на знищення української державності. Ця ціна показує нам, що ми здобуваємо щось безцінне, що не вимірюється безвізовим режимом чи зоною вільної торгівлі. Ми відвойовуємо власну розтоптану гідність, Богом нам дану і свідчимо про неї світові. Ведучий 2 На Сході України триває війна. І хоч би хто там не казав, що стрілянина припинилась, що кількість вбитих під час перемир’я зменшилася в рази — ми все одно знаємо, що війна іде, що вона не закінчилась. А на війні, як на війні: втрати, поразки, перемоги, відчай, розпач і сподівання…Ціле плетиво людських емоцій та бажань. Серед яких одне, мабуть, найбільш вагоме — перемогти та вижити… Болгарова Вікторія, група № 24 Ти, що не любиш мову співочу, Ти, що ненaвидиш спів солов”я , Ти, що катуєш , вбиваєш і топчеш Мою Україну, скажу тобі я: Волі не вбити, народ не зламати: Богом освячена наша земля, З пісні – сльози, із могили повстати, Силу дає Україна моя. Як ти подивишся батькові в очі? Матір пригорнеш, підкинеш маля? Як ти обіймеш плечі дівочі Тими руками, що вбили життя? Плями криваві не змиєш довіку, Серце твоє роз’їдає іржа, Щастя не буде тому чоловіку, В кого чорніша від сажі душа. З крові невинної зродяться знову Славні Герої, сини Кобзаря! Воля зійшла, як зоря світанкова . Слава Тобі, Україно моя !!! Слава Українським Героям !!! Ведучий 1 Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Сьогодні молодь стає тією верствою населення, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні! До вашої уваги авторський вірш Віталія Семенюк, читає донька автора, учениця групи № 22 Семенюк Маргарита Я не хочу быть Богом Последним словом у алтаря. Моя дорога… Моя дорога - Людей бушующие моря. Без маяков, что стоят на страже Попавших в розу эпох ветров, Как иноки шепчущие «Отче Наш» у Входа Киевского метро. Напор страстей – пожиратель плоти, Срывает маски с личин. И, где - Я, решкой, лежащею на обороте, Ещё не брошенной в вихрь судеб, Застрял, пытаясь опомянуться, Явь ото сна отличить, и в ней - Жить для людей… Для людей Революции Сердцем стучащих в груди площадей. Время… Время сыграет всеми, Если не в покер, то - в дурака. Если бы можно было временем в ретроспективе любовь в прокат: Тому, кто не слышит, Тому, кто не видит, Тому, кто молчит, Когда боги спят… Когда над крышей, На тонких нитях Свечей столичных АНГЕЛЫ парят. Відео – вірш «Пам’яті героїв Небесної Сотні» Дмітрієнко Карина, учениця групи № 20 Горнусь до тебе, Україно, Як дитя до матері горнусь. За тебе, рідна і єдина, Щодня я Богові молюсь! Молюсь за тебе, Україно! І свої сили віддаю, Щоб відродити із руїни Наш дух і славу бойову! Тукало Марина, учениця групи № 20 Молитва за Україну Отче наш! Молимось до тебе за мир і спокій для нашої великої єдиної родини. Дай нам, Боже, жити в любові до ближнього, у повазі прав і свобод кожного, не розпалюючи непремиренності. Господи! Благослови Україну і всі родини наші. Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого. Захисти нас від ворогів видимих і невидимих, що хочуть поневолити нас. Дай нам, Боже, жити вільним життям. Дай кращу долю нашому народу. Дай нам єдність, мир і спокій. (Всі повторюють: За Україну, мир і спокій!) Ведучий 4 На цьому наш виховний захід закінчено. Дякуємо за увагу! | |
|
| |
| Переглядів: 2013 | |
| Фрукти та овочі виліплені із пластиліну |
| В. Сухомлинський «Як Наталя у Лисиці хитринку купила» |
| Знайомтесь — клавіатура |
| Олена Пчілка «Безконечна пісенька». В. Лучук «Послухайте, люди». І Світличний... |
| Казка Н. Забіли «Вовк і козенята». Прислів'я |
| Всього коментарів: 0 | |