Те, що знаєш, і те, що вмієш, за плечима не носити

Мета: розвивати у дітей допитливість, бажання збагачувати свій розум знаннями, виховувати інтерес до науууки та праці.

Хід заняття

Учитель

Учитись,мріяти, любить,

Щоб все на світі знати, вміти,

Й добро на цій землі творить.

Для цього дітям змалку треба

Старанно вчитись, труд любить

І прагнути вершини, неба,

Щоб славно в цьому світі жить.

Чимало треба сил, терпіння,

Зусиль, щоб досягти мети,

Бажання і душі горіння,

І крок за кроком далі йти.

Щоб знати все і все уміти,

Й не йти по світу навмання.

Вмінь за плечима не носити…

Найлегша ноша – то знання.

 У житті людині доводиться вчитися і працювати, щоб чогось досягти, бо без цього нічого доброго не вийде. Адже життя ніхто не може передбачити і знати наперед, що треба вміти, а що ні. Тому треба знати і вміти багато. Чим більше знаєш і чим більше вмієш, тим легше життя в цьому світі. Маючи знання і вміння та навички в роботі, людина може вийти з будь-якого становища, вона не пропаде в цьому світі, а дасть собі раду. Народна мудрість каже: «За одного вченого двох невчених дають». І це правильно. Розумну людину, яка все вміє і багато знає, поважають, бажають мати з нею справу. Адже вона все вміє робити, може й інших навчити допомогти. А як вона стала такою: знаючою і вмілою?

 Так, вона багато вчилася, старанно працювала, удосконалювала свої вміння і навички, щоб досягти майстерності. А як ви, діти, гадаєте, чи легко людині вчитися і себе примушувати до роботи, коли цього зовсім не хочеться робити?

 Це важкий труд, труд до сьомого поту. І що не кажи, а себе змусити щось зробити – найважче. Недаремно ж кажуть, що «найбільша перемога – це перемога над собою». Але треба навчитися себе перемагати, тобто виховувати силу волі. Це в житті дуже важливо длякожного. І це треба робити з самого дитинства, як і все інше: читати, писати, рахувати, вчитись вчитися, виконувати домашню роботу і роботу з самообслуговування. Адже. Коли цього не навчишся в дитинстві, то потім уже не навчишся ніколи. Не виробиться в людини хороша звичка прибирати за собою, прати, щодня митися, щодня здобувати знання, читати тощо. І хто з такої дитини виросте?

 Так, виросте нікчемна і ледача людина, яка не принесе користі ані собі, ані суспільству. Тому лінь треба проганяти від себе якнайдалі. Від ліні одні неприємності людям. Але, коли ви все ж змусили себе працювати, писати, читати чи шити, то не робіть це абияк, старайтесь не втрачати часу даремно, а все ж одержати якісь знання, уміння і навички, щоб потім було легше.От згадайте, як важко вам було спочатку читати, писати обчислювати приклади, тримати тонесеньку голочку в руках… Пригадуєте?А тепер здається смішно, що цього ви не вміли, чи не так? Тепер ви берете книжку в руки і читаєте, що завгодно, розумієте написане в книжці і не раз, мабуть, думаєте, як це здорово: вміти читати! А це й справді здорово! Ви вмієте писати і ведети власні щоденники, записуєте свої враження, спостереження, пишете друзям листи і думаєте, що це дуже приємно – вміти писати, бо як же без цього можна жити? Ось так і все. Навчився хлопчик майструвати стілець чи обробляти дерево – і він цього вже не забуде, навчилася дівчинка плести чи вишивати серветки – і це з нею залишиться на все життя. Або навчилася людина їздити на велосипеді в дитинстві, то хай вона і десять років не сідала на велосипед. А в потрібний момент довелося – вона сіла і поїхала, не забула. І так все.

 Але всі ці знання людина повинна одержати малою, доки її розум може сприймати такі знання, тобто до 15 років , як стверджують вчені. А потім мозок вже не всилі засвоїти таку кількість знань, якщо його не тренувати з дитинства. От і виходить так, як каже народна мудрість: «Куй залізо, доки гаряче». А вчисяя доки малий, бо «чого не навчився Івась, того Іван не буде знати». От який мудрий наш народ. Учені довели це тільки недавно, а народ знав про це з сивої давнини. Бо люди бачили це щодня на прикладах з життя й розуміли,що тільки наполеглива праця – всьому основа. А тому дуже зневажали лінивих, нероб. З них сміялися і їх не поважали. Бо ж добре розуміли, що «мудрим ніхто не вродився, а навчився». А тому завжди радили своїм діткам: «Не кажи не вмію, а кажи - навчуся». І тим самим виробляли впевненість у собі і силу волі.