ХХІ століття

МЕТА: уточнити та розширити уявлення дітей про активну життєву позицію у новому ХХІ столітті, від якого залежатиме власне життя та майбутнє нашої країни, формувати почуття особистої гідності, впевненості в собі, навички спілкування з ровесниками та дорослими, розвивати у дітей бажання бути свідомими громадянами та патріотами своєї країни, виховувати у дітей патріотизм, працьовитість, інтерес до навчання.

Творчі радості життя та миті

Хай живуть в моїм житті,

На блакитнім оксамиті,

Наче пташки золоті.

Сьогодення швидко плине…

Покажи та розкажи-

Що ж там станеться зі світом

На двотисячній межі?

(У.Крисольська)

Вчитель.

Любі діти! Неспроста сьогодні ми проводимо таку виховну годину. Нам всім дуже поталанило, що ми стали свідками зміни епох. Уявіть собі лише, ми спостерігаємо за початком не тільки нового століття, а й нового тисячоліття. Мабуть, кожен з вас хоч раз у житті ставив перед собою запитання : «Чого я прагну в житті». У нас з вами ще багато часу і все ще попереду для вдосконалення та для реалізації, пошуку та становлення

свого «Я».

 Великий знавець людської душі, російський письменник Ф.М. Достоєвський

писав : «Людина не живе без будь-якої мети і прагнення до неї. Втративши мету та надію, людина здатна перетворитися на чудовисько».

Послухайте вірш:

Пливе човен у вітрилах,

Тихая година.

Думка лине в небесах,

Що ж таке людина?

Що таке людське життя?

Як його прожити?

Промайне швиденько час,

Мій шановний друже.

Швидко висохне вода

У старій калюжі.

З часом пізнається світ,

Пізнається доля,

Пізнається і життя,

На те Божа воля.

Будь людиною простою,

Май хорошу душу,

Бо людина – це є ти,

Обійди калюжу.

Якщо є сторонній шлях,

Піди по сухому.

Тільки скривдити себе

Не давай нікому.

Полюби усіх навколо –

Це тобі потрібно,

Та твоє звання «Людина»

Ти відстоюй гідно.

Люди всі повинні бачить,

 Що добро ти сієш…

Пролетять роки, як птахи,

З часом не зупиниш.

 Дорогі діти! Хоч у вас за плечима зовсім небагато життєвого досвіду, та кожен пройдешній день ви повинні проживати у добрі, у пізнанні цього неповторного світу. А зараз своїми роздумами щодо цього поділяться з нами дівчатка.

1-а дівчинка.

Як мало я на світі прожила,

Літала мало в мріях за далекий обрій,

Так мало ще зробити я змогла,

Щоб на добро, на щастя людям добрим.

Дзвеніло іще мало, мов струна,

Дитяче моє серце чисте.

Ще десь попереду стежина вирина,

Й дороги ще попереду тернисті.

2-а дівчинка.

Так мало ще я сіяла зерно,

Духміні квіти мало ще плекала,

Криниці не вдивлялась в ясне дно,

Цвіт папороті в лісі не шукала.

Я мовила ще мало гарних слів,

І світу ще не встигла пригорнути,

Не надивилась кольорових снів, не встигла в таємниці зазирнути.

3-я дівчинка.

Ще мало бід повз мене перейшло,

І мало моя свічечка горіла.

І небагато щастя в мене ще було,

Не багатьох моя душа зігріла.

Та я жар-птаха ще знайду перо, багато ще пізнаю в білім світі.

І для людей творитиму добро –

Цього лиш треба дуже захотіти.

Вчитель.

Дійсно, діти, всього в житті можна досягти, лише треба захотіти. І не зважати на свій юний вік. Зараз про це у вірші :

Десять років, десять років,

А ще більше днів.

Десять років, десять років,

Радісно мені.

Десять років, десять років,

Так багато днів.

Десять років, десять років,

Радісно мені.

А мене вже все цікавить:

Зорі, небо та моря…

Та найперше хочу знати,

Чому крутиться Земля?

А мені вже десять років…

Скільки ж то ночей і днів?

Ой багато, ой багато –

Всі вони мої!

А мені вже десять років.

Це вже цілий вік життя.

Вже позаду стільки років.

Попереду – майбуття.

А мені вже десять років.

Я ходжу в четвертий клас.

Ой мороки, ой мороки .

Вистачає в нас.

Вчитель.

Ваші перші кроки у новому столітті пов’язані з навчанням. Освіта повинна відігравати велику роль у житті людини. Адже саме освіта є основою розвитку і особистості і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини, розвиток її талантів та здібностей.

  З давніх давен в Україні надавали великого значення освіті. Великий князь Київської Русі Володимир Мономах радив: «Коли щось умієте, то не забувайте, а чого не вмієте – того учіться.

 А наш славетний Кобзар, Т.Шевченко, закликав : «Учіться, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь…»

 В наш час, з розвитком науки, техніки, освіта набула ще важливішого значення. Поки що ваш головний обов’язок – вчитися. Ще декілька років ви навчатиметеся в школі. Тому хотілося б почути від вас, якою ви уявляєте нашу школу у ХХІ столітті. А допоможе вам в цьому «Чарівна квітка бажань». Кожен з вас буде відривати одну пелюстку і висловлювати одне побажання щодо того, якою б ви хотіли бачити нашу школу у майбутньому.

1-й учень.

Будемо брати активну участь у житті класу, школи. Адже так приємно відчувати свою причетність до шкільного життя та до життя країни.

Освіта – світло!

Це запам’ятай!

У школі добре вчись

І різні труднощі долай!

Лети до світла!

2-й учень.

А ще треба добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю та приносити користь нашій державі:

Як будеш ти активним в школі, друже,

То з легкістю підеш в своє життя.

За все берися і старайся дуже,

То цікавішим буде майбуття.

3-й учень.

А ще в ХХІ столітті наше завдання – бути справжніми громадянами України, вивчати стару та творити нову історію рідного краю.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна Україно – мати,

Я все зроблю, щоб ти цвіла!

Я хочу знать, яким було життя,

За що боролись та вмирали люди.

Бо без минулого немає майбуття,

А майбуття… Яким воно в нас буде?

Вчитель.

Діти! Я думаю, що майбуття у вас буде прекрасним і щасливим. Бо в кожного з вас добре та чуйне серце, ви – вольові, працьовиті. І лише люди, які по-справжньому люблять, захищають, відстоюють інтереси своєї країни приносять їй користь – справжні герої, патріоти своєї держави.

 У ХХ столітті були і є люди: яскраві особистості, які теж залишили помітний слід в історії ХХ століття. Це такі як В.І.Вернадський.. Його названо «Людиною ХХ століття».Чим же він завоював таке визнання? Тим, що жив і мислив неординарно. Це вчений і організатор Академії Наук, першої наукової бібліотеки , системи вищої науки. Він – нащадок запорозьких козаків. В його родині завжди дотримувалися національних традицій. І хоча вчений жив у Москві, все його життя було пов’язане з Україною.

 А ще була прекрасна українська художниця Катерина Білокур.

 Ніна Матвієнко – це пісенна епоха, унікальне явище в українській культурі. Непересічна жіноча доля. Ніну знає та любить великий світ. Ніна Матвієнко – то сотні чудових пісень, тисячі концертів і жодного власного компакт-диска. Небайдужа, щира, вродлива, мудра, закохана у пісню Ніна Матвієнко сьогодні в праці, піснях, роздумах.

 Україна у ХХ столітті подарувала світові багатьох видатних людей. І я вірю, що ваші кроки в житті будуть помітними так само, як і кроки цих видатних людей. Кожен з вас вивчиться та вибере собі професію, яка буде близькою та улюбленою для вас і корисною для всього суспільства.