ТЕМА 13. Яка в тебе вдача?

Мета: знайомити дітей з людськими чеснотами й вадами вдачі й поведінки, прищеплювати цікавість до самопізнання; виховувати в учнів прагнення долати погані звички.

Обладнання: картки із зображеннями знайомих дітям персонажів казок і мультфільмів; аудіоапарату-ра; м’яч.

 Попередня робота: 8 учнів заздалегідь учать напам’ять тематичні

 віршики.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент

Класовод. Дорогі друзі! Чи подобається вам наш клас? (Так.) Він — як одна велика родина: цікава і допитлива, гамірна і жвава. І кожен з вас, діти, займає своє місце в класній родині.

II. Розкриття теми заняття

Класовод. Але в будь-якій родині часом дуже не просто підтримувати дружбу і злагоду. Тим більше в такій великій. І це зовсім не тому, що одні з вас — кращі, а інші — гірші. Просто ви, діти, дуже різні: серед вас є непосиди й розумники, серйозні й веселуни, вразливі й урівноважені... Тобто кожен з вас має свою... що? (Вдачу.)

III. Повідомлення теми й мети

Класовод. Правильно. Про вашу вдачу ми сьогодні й поговоримо. Ми спробуємо розібратися, які чесноти мають учні нашого класу, з якими вадами вам доводиться боротися, щоб ставати кращими. Ще спробуємо зрозуміти, які позитивні й негативні сторони, «плюси» й «мінуси» має кожна вдача.

IV. Подання нових знань

Класовод. До сьогоднішньої виховної години наші першокласники вивчили цікаві віршики про себе. Чи всі згодні з тим, що ці віршики розповідають саме про вас, про вашу вдачу? (Так!) Тоді давайте послухаємо наших читців.

 Робота з віршованим матеріалом

Школярі виходять до дошки і по черзі декламують тематичні віршики.

1-й учень

 Я — упевнений, сумлінний,

 Вчитись прагну на «відмінно»,

 Я старанний в навчанні —

 І вдається все мені.

2-й учень

 Кажуть на мене дорослі та діти,

 Що я крутько та що я непосида.

 Жвавий, моторний занадто аж я —

 Мабуть, така уже вдача моя.

3-й учень

 Я — некваплива дитина,

 Врівноважена, спокійна,

 Адже кажуть, що спішити —

 Це людей тільки смішити.

4-й учень

 Всі помітили, напевне,

 Що весела вдача в мене,

Усміхаюсь просто так —

Жартівник я, весельчак!

5-й учень

Я жаліслива дуже, друзі,

Тому сумую часто в тузі —

Усіх мені шкода, малята:

Людей, комах, пташок, звіряток...

6-й учень

Знають в класі вже тепер —

Я вигадник, фантазер,

Все у мріях я витаю,

Бо таку вже вдачу маю!

7-й учень

Я бути щедрим не боюся І залюбки та радо Усім, що маю, поділюся І навіть дам списати.

8-й учень

Симпатична я та мила,

Та вдалась сором’язлива,

Червонію я нерідко —

Отака от вдача, дітки.

Бесіда «Про вдачу й поведінку»

Класовод. Дякуємо нашим умілим читцям! Звичайно, від своєї вдачі, яка закладена в кожного природою, втекти не можна. Від неї залежать наші інтереси, захоплення, спосіб життя. Так, активний і жвавий віддасть перевагу рухливій грі, спортивним вправам, а не, скажімо, малюванню. Дитині-вигаднику більше сподобається складати яку-небудь цікаву історію, ніж розв’язувати математичні завдання. А той, хто має чуйну і сором’язливу вдачу, залюбки вирощуватиме квіти, доглядатиме свійських тварин та навряд чи займатиметься, скажімо, боксом.

Але в кожній вдачі є і свої вади, які іноді заважають її власникові. Так, наші непосиди почуваються як риба у воді на уроках фізкультури. А от чи легко вам сидіти спокійно на уроці математики або читання? (Бажаючі учні відповідають.) Те саме я можу сказати і про наших мрійників. Узагалі фантазерство — якість непогана. Маленькі вигадники в майбутньому можуть стати видатними людьми, наприклад відомими письменниками або мандрівниками. Але на уроках задума відволікає від завдань, від навчального матеріалу: нав’язливі мрії не йдуть із голови, змушуючи вас «ловити ґав». Буває так? Хто хоче розказати про те, як сторонні думки заважають йому бути уважним на уроках? (Школярі розповідають.)

Старанність і сумлінність в учнів — це риси вдачі, що заслуговують на повагу. Але якщо така дитина зовсім позбавлена почуття гумору, замкнена й нетовариська, чи цікаво нам буде з нею спілкуватися і дружити? (Першокласники розмірковують.)

Отже, діти, вдача вдачею, але потрібно намагатися керувати нею, спрямовувати в потрібне русло. Працюйте над собою. І тоді під час уроків у класі ви будете уважними і старанними, на перерві — грайливими й веселими, на фізкультурі — активними і спритними, а під час виконання творчих завдань — великими майстрами уяви та фантазії.

А ще будьте добрими та чуйними, щирими та чесними, адже злість, байдужість і лукавство ніколи не прикрашали людину. Пам’ятайте, що слід володіти своєю вдачею, а не коритися їй!

Ще краще розібратися у власному характері нам допоможе наступна гра та персонажі знайомих вам мультіфльмів і казок, яких ви добре знаєте.

 Гра «А який ти?»

Учитель по черзі показує школярам картки із зображеннями різних персонажів. Діти називають їх. Після цього педагог розповідає учням про характер показаного ним героя казки (мультфільму) та просить одного з учнів порівняти вдачу відповідної істоти зі своєю власного. Завдання дитини — поміркувати й дібрати слово-антонім (протилежну рису).

Мовленнєвий матеріал для гри

Хто це? (Баба Яга.) Баба Яга зла. А ти, Олю? (Я добра.)

Хто це? (Зайчик.) Зайчик боязкий. А ти, Михайлику, який? (А я сміливий.)

Колобок бешкетний, пустотливий. А ти, Денисе? (А я слухняний, дисциплінований.)

Котигорошко мужній, вольовий. А ти, Дмитрику? (Я теж намагаюся бути мужнім, вольовим.)

Лисичка лукава, неправдива. А ти, Тетянко? (А я щира, чесна.)

Снігуронька лагідна, ніжна. А ти, Ларисо? (Я теж маю ласкаву, лагідну вдачу.)

Черепаха дуже некваплива, млява. А ти, Павлику? (А я спритний, рухливий.)

Вовк простакуватий, безтолковий. А ти, Андрійку? (Я розумний, кмітливий.)

Шапокляк пакосна, нечемна. А ти, Тарасе? (Я — ні: я чемний, ввічливий, доброзичливий.)

Рак відлюдькуватий, він самітник. А ти, Оленко? (А я не така: я товариська, балакуча.)

Класовод. Мабуть, часом кожен з вас відчуває, що через його вдачу йому часом бракує якоїсь важливої якості. Наприклад, сором’язливі дуже хочуть стати впевненими в собі, ледачі прагнуть стати працьовитішими, а неуважний учень дуже бажає навчитися зосереджуватися, щоб бути зібраним. А от ті чесноти, які у вас вже є, не завадять нікому. Хіба може бути забагато доброти, чесності, сумління?

 Гра «Чесноти, що вдачі моїй не завадять»

Діти на прохання дорослого виходять до дошки й шикуються в коло. Ведучий (спочатку в цій ролі виступає вчитель, потім її можуть виконувати і школярі) бере м’яч і виходить у центр кола. Він по черзі кидає гравцям м’яч, називаючи при цьому людські чесноти або вади. Той, хто вважає, ця риса йому потрібна, говорить «Так!», піднімає м’яч угору та кидком повертає його ведучому. Якщо школяр вважає, що ведучий назвав негативну якість особистості, то, ловлячи м’яча, говорить «Ні!» й одразу повертає його ведучому.

Мовленнєвий матеріал для гри

Доброта, щирість, злість, заздрість, щедрість, жадібність, старанність, уважність, сміливість, нахабство, чемність, охайність, кмітливість, брехливість, чесність, воля, спритність, дружелюбність, плаксивість, запальність, наполегливість, впертість, крикливість, лагідність, витримка.

Гру проводять під будь-яку неголосну веселу мелодію (на розсуд учителя).

Учасники, які допускають помилки, вибувають із гри.

V.Підсумки заняття

Класовод. Звичайно, кожна людина має певні вади й часом переймається ними. Наприклад, занадто смішливий школяр думає: «І чому я такий дурносміх?» А хто-небудь повільний та млявий бідкається: «Ну коли вже я навчуся бути спритнішим, більш організованим? »

Усе це так. Але запам’ятайте, діти, що те, якими ви станете, великою мірою залежить від вас самих. Розвивайте в себе волю, наполегливість, старанність, намагайтеся контролювати свої вади — і побачите: вони відступлять, роблячи вас кращими, більш достойними. І тоді всі ваші однокласники щиро порадіють за вас, а ви по праву будете пишатися собою.

Цими словами я й завершую нашу розмову. Всього вам найкращого, діти!