Урок 10. Абетка композиції: лінія горизонту. Творче завдання. дерево під вітром

Мета: розкривати поняття: «лінія зламу земля—небо», «лінія горизонту»; ознайомлювати дітей із ускладненням палітри, правильною побудовою композиції на аркуші паперу; закріплювати розуміння поняття лінії та навички створення необхідного кольору змішуванням спектральних кольорів; навчати учнів розподіляти площини на горизонтальні і вертикальні; активізо-вувати спостережливість, фантазію, сенсорні вміння і навички; розвивати дрібну моторику руки; навчати передавати настрій за допомогою ліній; виховувати розуміння понять «дружба», «колективізм».

Оснащення: Зоровий ряд: навчальні плакати, фотороботи, репродукції картин відомих художників. Обладнання: альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід Уроку

 I. Організаційний момент

 II. Актуалізація опорних знань

 Бесіда

 ♦ Де в природі ми зустрічаємо основні кольори?

 ♦ Які кольори у природі ми зустрічаємо часто, а які — рідко?

 ♦ Які кольори художники називають похідними або змішаними? Чи можемо ми побачити їх у природі?

 ♦ Що називають центром композиції? Для чого художники використовують центр композиції?

 ♦ Який малюнок називають декоративним?

 Правила роботи і техніка безпеки

 • Головне зображення на малюнку треба не приховувати по кутках аркуша, а розташовувати посередині. Воно не повинне бути занадто великим (як слон у коробці з-під взуття) або занадто маленьким (як мишеня в басейні).

 • Малювати потрібно чистими фарбами і ретельно вимивати пензлик, коли відбувається перехід від одного кольору до іншого.

 • Під час малювання не використовують фарби безпосередньо з банки, а змішують їх на палітрі.

 • Під час роботи не можна розмахувати пензлями й олівцями.

 • Слід обережно поводитися з водою і фарбами.

 III. Мотивація навчальної діяльності

 Учитель. Уявімо, що кожний із нас — маленьке дерево, і потягнемося до сонечка. (Учні виконують указівки вчителя.) Ми тягнемося до сонечка і намагаємося дістати до нього пальчиками. Але раптом налетіла хмара, пішов холодний осінній дощ. Який холодний вітер! Він згинає дерево, зриває з нього жовте листя.

 IV. Викладення нового навчального матеріалу

 робота над формуванням умінь і навичок. розповідь учителя з елементами бесіди

 Подумайте, де росте наше дерево. розгляньте ілюстрації. На одному малюнку дерев багато, а на іншому одиноке дерево стоїть на відкритому місці.

 ♦ Якщо ми хочемо намалювати дерево, якому самотньо і холодно, який малюнок оберемо? (Одиноке дерево) Чому? (На самоті завжди важче, ніж з друзями.)

Спробуймо намалювати осіннє дерево під вітром так, щоб передати ці почуття!

Наше дерево росте на землі й тягнеться гілками до неба. Щоб зобразити це на плоскому аркуші паперу, художники вирішили проводити лінію, що відокремлює небо від землі, назвали її лінією горизонту. Якщо ми вийдемо на вулицю, то ніколи не побачимо цю лінію накресленою на землі. Вона існує тільки в нашій уяві. Тому її називають умовною. Просто ми з вами домовимося, що все, що розташоване вище лінії горизонту,— це небо, а все, що розташоване нижче,— земля. Художники намагаються не проводити лінію горизонту точно посередині аркуша — малюнок виходить нудним. Лінія повинна розташовуватися або вище, або нижче середини аркуша паперу. Лінія горизонту дуже рідко буває ідеально рівною. Вона піднімається, збігаючи на пагорби, і спускається в низини та яри.

Наше дерево має рости на землі. І нам необхідно знайти для нього точне місце. Якщо намалюємо дерево на лінії горизонту чи трохи вище за неї, можна подумати, що наше дерево «літає», як птах. Якщо ми, навпаки, опустимо його дуже низько і почнемо малювати біля самого обрізу аркуша, здаватиметься, що дерево «вивалюється» з малюнка. Тому слід розташувати початок стовбура приблизно посередині тієї ділянки, яку ми відокремили лінією горизонту як землю.

V. Актуалізація вивченого матеріалу

Творче завдання. Слово вчителя з елементами бесіди

Коли ми робили аплікацію, то познайомилися з Берізкою та її другом Вітром.

 ♦ Згадаймо, з яких частин складається берізка? (Гілки, стовбур, листя,.)

Ці частини є у будь-якого дерева — великого чи маленького. Стовбур завжди товстий біля землі й тоненький біля верхівки. Гілки товщі біля стовбура, а на кінцях — тоненькі. Дерево тягнеться до неба і сонечка своїми гілочками, немов руками.

(Учитель показує послідовність виконання малюнка на дошці.)

 ♦ Як ви гадаєте, які кольори нам необхідно взяти, щоб викликати почуття суму та холоду? (Синій, фіолетовий, болотний, бежевий, жовто-коричневий, блакитний, білий, сірий, чорний)

Коли ми малювали родину їжаків, то дізналися, що лінії можуть мати різні характери. Рух пензлика також може допомогти нам передати характер. (Учитель показує прийоми роботи пензлем «за формою».)

На ділянках неба пензлик рухається по діагоналі, підкреслюючи пориви вітру. На ділянках землі пензлик повторює вигини лінії горизонту.

Дерево малюємо лініями знизу вгору з поступовим зменшенням натиску від широкої лінії до дуже тонкої.

Осіннє листя наносимо окремими мазками. Декілька мазків-листочків слід розташувати на ділянці неба вздовж ліній, що умовно позначають пориви вітру.

Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують творчу роботу. Учитель надає індивідуальну допомогу.

VI. Підбиття підсумків

Відбувається обговорення учнівських робіт.