Урок № 28

Тема: Зображення в об’ємі птахів, тварин з урахуванням пропорцій. Узгодження основної форми з елементами декору. «Домашні улюбленці».

Мета: продовжувати ознайомлення учнів зі скульптурою як видом мистецтва; надавати первинні відомості про види скульптури; ознайомлювати учнів із поняттями «кругла скульптура», «пам’ятник», «статуя», «статуетка», «рельєф»; закріплювати навички роботи з пластиліном (глиною); ознайомлювати з поняттям «анімалізм» як жанром образотворчого мистецтва; збагачувати та закріплювати в дітей уміння сприймати, розрізняти та аналізувати характерні особливості об’ємної форми; закріплювати навички основних видів ліплення, передавання форми та побудови предметів; розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості; виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, екологічну культуру.

Обладнання: навчальні плакати; зображення творів відомих художників-скульпторів; навчальні роботи з методичного фонду; об’ємні зображення; обладнання: ТЗН; дошка для ліплення; пластилін (глина); стеки; простий олівець; матеріали для відбитка.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель пропонує пригадати основні ознаки скульптури, зокрема відмінності від графіки та живопису.

III.  Вивчення нового матеріалу

1.        Слово вчителя

–          Дуже часто ми можемо побачити пам’ятники видатним особам, статуї (скульптурні зображення) впливових городян і меморіальні ансамблі (композиції з декількох скульптур), що присвячені історичним подіям. Такі зображення називають монументальною скульптурою, і зазвичай вони дуже великих розмірів.

–          Для створення монументальної скульптури використовують каміння, бетон і бронзу, тому що ці матеріали зберігаються тривалий час.

–          Монументальна скульптура завжди пов’язана з простором, у якому знаходиться. Вона є складовою міських вулиць і майданів. Зазвичай таку скульптуру виконують без пророблення дрібних деталей, адже глядачі дивляться на неї зі значної відстані.

–          Станкову скульптуру встановлюють зазвичай у закритих приміщеннях. Найчастіше це портрети людей і зображення тварин. Станкову скульптуру можна уважно розглядати з усіх боків. У ній ретельно проробляють дрібні елементи і деталі. Виконують станкову скульптуру найчастіше з мармуру і бронзи, рідше — з деревини.

–          Часто скульптуру використовують для прикрашання. Її називають декоративною скульптурою. Таку скульптуру можна побачити майже в кожній оселі. Вона може бути іграшкою і чудовим подарунком.

–          Маленьку скульптуру, призначену для прикрашання будинку, називають статуеткою.

2.        Організація сприйняття творів мистецтва

Учитель пропонує учням уважно розглянути скульптурні твори Г. Крука, І. Єфімова або інші за власним вибором учителя, виконані у різних техніках; визначити, чим вони різняться між собою, які емоції викликають. Особливу увагу слід приділити анімалістичним статуеткам та скульптурам І. Єфімова.

1.        Слово вчителя

–          «Іван Семенович не скульптор, а винахідник нових форм»,— сказав про Єфімова художник В. А. Фаворський. Які саме нові форми? Єфімов усе життя малював і ліпив звірів, виковував їх із міді, відливав з бронзи, вирізав із дерева.

–           Його звірі виглядають як живі — так влучно передано рух, поворот, звички, так правильно виражений характер. Наприклад, «Страус» (1935) викований із міді, а його хвіст — завиті спіралями мідні смуги. Звісно, таку форму спочатку потрібно було винайти. Це не просто зображення, а своєрідна скульптурна метафора. Властивості будь-якого матеріалу у Єфімова нібито характеризують його персонажів: глянсувата плавність фаянсу невіддільна від текучої рухливості тіла готової до стрибка «Кішки з кулею» (1935), а синюваті смуги на ньому начебто і не схожі за кольором, але точно передають її тигрове вбрання.

–          Тому здається, що цю кішку скульптор не просто підгледів у натурі, а вигадав заново,сконструював, позбавивши зайвого, що не стосується її пруж ньої зібраності й хижості.

–          Єфімов є автором і незграбного, важкого «Бізона» (1913), і округло-слизької мідної «Риби» (1927) на шматку скла...

–          Всіх не перерахувати! Він починав із живопису, але «винахід форм», особливе почуття конструктивної виразності матеріалу перетворили його на скульптора. Він любив іграшки і сам їх чудово винаходив.

–           Разом із дружиною, художницею Н.Я. Симонович-Єфімовою, вони 1918 року влаштували лялько вий театр. Єфімов для нього вирізав із дерева дивовижних ляльок.

–          У цьому театрі вони не лише ставили кращі вистави для дітей, але й серйозні драматичні вистави для дорослих.

IV.  Закріплення вивченого матеріалу

1.        Робота над закріпленням навичок і вмінь

(Учитель нагадує учням основні прийоми ліплення, учні по вторюють типові рухи.)

–          Куля. Скачайте шматочок пластиліну по колу між ладонямн. Утвориться витягнутий катиш. Покачайте його на долонці вказів-ним пальцем. Виправте форму пальцями обох рук. Потренуйтеся скачувати кульки різного розміру.

–          Яйце. Почніть із кульки. Потім покачайте його між долонька ми, але не по колу, а вперед-назад. Надавлюйте на один бік дещо сильніше. Щоб створити гладку і правильну форму, примніть яйце з усіх боків пальцями. Попрацюйте декілька хвилин.

–          Ковбаска. Розкачуйте шматочок матеріалу вперед-назад між долоньками або по дошці для ліплення, не натискаючи занадто сильно.

–          Щоб отримати циліндр, постукайте по дошці, ніби молоточком, краєчками ковбаски. Торці виробу будуть рівними.

–          Джгутик. Скачайте спочатку ковбаску. Покладіть її на дошку для ліплення і продовжуйте розкачувати її вперед-назад, повільно розтягуючи пальцями, розсовуючи їх у різні боки.

–          Морква. Залежно від потрібного розміру зробіть джгутик або ковбаску. Відріжте від неї циліндрик, покладіть на дошку для ліплення. Пальцем розкачайте лише один кінець циліндра.

–          Завиток. Розкачайте джгутик. Його кінці розкачуйте доти, доки вони не стануть гострими. Джгутик із загостреними кінцями згорніть у завиток. Завитками можна прикрасити скульптурний виріб, утворюючи з них візерунки.

–          Крапля. Почніть із кульки. Прищепніть її з одного боку пальцями, злегка притисніть. Продовжте притискати і витягувати виступ, що утворився, водночас повертаючи кульку. Виготовлена деталь має набути форму краплі води. (Учитель нагадує правила роботи та техніку безпеки.)

2.        Індивідуальна робота за творчим завданням

Учитель пропонує учням розглянути етапи виконання фігурок із глини (пластиліну), крок за кроком показує послідовність виконання роботи.

Учні виконують фігурки самостійно, додаючи за бажанням елементи декору за допомогою підручних матеріалів методом приліплювання або відбитка.

Для відбитка можна використовувати олівці, ковпачки, використані стрижні кулькових ручок, фактурні тканини, шматочки наждачного паперу та ін.

Учні можуть скопіювати запропоновані зразки або вигадати власну сценку з життя улюблених тварин.

Готову статуетку можна розфарбувати, а потім покрити клеєм ПВА. Це надасть їй блиску і довговічності.

V.   Підбиття підсумків

1. Обговорення учнівських робіт

Із фігурок створюють загальну композицію «Домашні улюбленці». Виконані учнями статуетки можуть стати подарунками для друзів та близьких.

2. Бесіда:

–          Що найбільше сподобалося на уроці?

–          Які емоції викликав урок?

–          Кому подаруєте малюнок?

3. Прибирання робочих місць.