Права дитини

Мета та завдання: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав дитини: Декларацією прав дитини, Конвенцією ООН про права дитини, продовжити формування правових знань школярів, виховання громадянських рис і переконань, дотримання законів України

Обладнання: книжкова виставка «У світі прав дитини», ілюстрація «Правове дерево», листи від казкових героїв, плакат із переліком правових документів, фрагмент відеофільму, «Права дитини», роздатковий матеріал.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда

На попередніх заняттях ми з вами подорожували сторінками книги «Маленькі історії про великі істини». Хто автор цієї книги? (Степан Гавриш)

Про що розповідається в цій книзі?

В історичному минулому яких країн ми побували?

Яка історія вразила вас найбільше?

Чому?

Які випробування випали на долю хлопчика зі Скіфії? Петрика та Оксанки з України?

Ми познайомилися з дітьми різних народів, які жили в різні епохи та у важких випробуваннях вчилися відстоювати свої права та свободи.

II. Повідомлення теми і мети уроку

Розгадавши кросворд, складений на основі книги Степана Гавриша, ви зможете сформулювати тему нашого уроку:

Для дітей якої країни найгіршою карою було почути слова батьків «Нам за тебе соромно»?

Ким мріяв стати маленький хлопчик із середньовічної Європи?

У скільки років хлопчиків зі Скіфії саджали на коня?

Як називається перша розповідь у книзі Степана Гавриша?

Назвіть ім'я хлопчика, який повинен був до 12-ти років опанувати мистецтво писця.

Так, темою нашого уроку є права. А може ви вже й здогадалися, чиї права ми будемо розглядати?

Тема «Права дитини»

Якщо ми з вами будемо успішно працювати на уроці, то на нашому дереві зацвітуть дивовижні квіти і вони перетворяться на чудодійне «Правове дерево».

III. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя

Ви знаєте, що були часи, коли дітей взагалі не сприймали як щось особливе, до них ставилися як до дорослих. Згадайте хоча б дітей з історії «За вогнем''.

Пройшло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло, що до дітей треба ставитися не так, як до дорослих, що вони потребують особливої уваги.

Лише в XVII-ХVШ ст. на дітей почали звертати увагу. Раніше діти не мали ні дитячого одягу, ні дитячих іграшок чи книжок.

(Розгляд і порівняння ілюстрацій, на яких зображені діти в різні історичні епохи.)

У середньовічній Німеччині слово «дитина» взагалі було синонімом до слова «дурень». Дітям було нелегко, не було законів, які оберігали б їхнє життя.

2. Робота над правовими документами

Довгі роки найрозумніші і найдобріші люди боролися за дітей самотужки, і, нарешті, у 1924 році вони вперше зібралися в місті Женеві, де прийняли перший документ про потреби дітей - Декларацію прав дитини.

Словничок:

Декларація - офіційне проголошення основних принципів, а також документ, в якому вони викладені.

Упродовж XX ст. було прийнято ряд документів, спрямованих на захист дітей, дитинства;

ООН - міжнародна організація, до якої входить більше ніж 150 країн світу; утворена в 1945 році.

Це організація, яка приймає міжнародні закони за згодою держав і намагається контролювати їх дотримання, стежити за безпекою у світі і не допускати війни.

Подивіться уважно, скільки правових документів було прийнято, щоб виробити та вдосконалити права дитини.

1924 р. - перша Декларація прав дитини

1959 р. - Декларація прав дитини

1982 р. - Конвенція ООН про права дитини.

Зазначимо, що права, викладені в Конвенції ООН, набувають сили лише в тих державах, які підписали цю Конвенцію і зобов'язалися її виконувати. Нажаль, сьогодні є країни, в яких права дитини порушуються.

Наша ж держава прагне, щоб у її юних громадян було щасливе дитинство. У 1991 році Україна підписала Конвенцію ООН про права дитини та зобов'язалася її виконувати:

1991 р. - Україна підписала Конвенцію ООН про права дитини і зобов'язалася її виконувати

1991 р. - прийнято Закон України про освіту

1996 р. - прийнято Конституцію України

2001 р. - прийнято Закон України «про охорону дитинства».

Ці документи поміщені у нашому правовому куточку.

Наша держава дбає про дітей, але і в нашій країні є випадки, коли порушуються права дитини. Є ще багато проблем і, можливо, частину їх зможете вирішити ви, коли станете дорослими. Ви ще дуже юні, але повинні знати й розуміти проголошені в Конвенції права, брати активну участь у їх втіленні в життя.

3. Перегляд відеофільму про права дитини

4. Гра «Веселий м'ячик»

Ти котись веселий м'ячик,

Швидше, швидше по руках.

У кого лишився м'ячик,

Той розказує права.

5. Пошта казкових героїв

На адресу нашого класу прийшли якісь незвичні листи. З вашого дозволу я відкрию один, і ми разом дізнаємось, від кого він.

«Я Зайчисько, я маленький, хатку мав собі гарненьку, та прийшла коза рогата, і нема у мене хати. Ой, хутчіш допоможіть, мої права ви підкажіть».

З якої казки цей лист? («Коза-дереза».)

Чиї та які права були порушені? (Право на родинну оселю.)

Знайдіть їх і прочитайте в Конвенції про права дитини.

Але ж листів так багато, спробуйте розібратися з ними в групах, а потім представники кожної групи повідомлять нам свої висновки. (Кожна група отримує лист, обговорює його та звітує за узгодженою схемою.)

Для листів узято сюжети з казок:

«Коза-дереза»

«Колосок»

«Івасик-Телесик»

«Пригоди Буратіно»

«Попелюшка»

«Вовк і семеро козенят»

«Гидке каченя».

IV. Підсумок уроку

Отже, яка тема нашого уроку?

В якому документі зафіксовано основні принципи прав дитини?

В якому році наша держава підписала Конвенцію про права дитини?

Який важливий закон прийняла Україна у 2001 році?

Які права дитини ви запам'ятали?

А тепер допоможемо нашому дереву розквітнути. Запишіть на пелюстках квітки права дитини, про які б ви хотіли дізнатися більше. (Діти працюють парами. Кожна пара записує по 2-3 права на листочках вирізаних у формі квітки. Заповнені листочки прикріплюються до «Правового дерева».)

Отже, ми переконалися, що знати свої права дуже важливо. Цьому нас навчає і вірш Ірини Жиленко:

Дитя моє, права дитини

ти мусиш вивчити сумлінно.

Це так потрібно, так важливо

напевне знати в наші дні:

коли з тобою справедливо

вчиняють, а коли і ні.

Тож прочитай, завчи напам'ять

Порадь і друзям почитать.

Хай прочитають тато й мама

Закони всім потрібно знать!

Будь добрим сином чи дочкою,

поганим вчинком не зганьби

ти роду власного ніколи

Люби свою сім'ю і школу,

Свою Україну люби!

Година спілкування

Знання – це скарб, а вміння вчитися – ключ до нього

Мета: Дати можливість учням піднятись ще на одну сходинку своєї освіченості і самосвідомості, розвивати почуття причетності до всіх подій, які відбуваються у часі, потребу розумними справами збагатити державу.

Обладнання: Записані на дошці вислови: «Не помиляється той, хто нічого не робить», «Не йди найлегшим шляхом. Вибирай завжди шлях найважчий. Переборення труднощів підносить людину.», «Вчений йде, а неук слідом спотикається.» Додаткові картки, які роздаються учням.

Вчитель.

Чи помітили ви, як усю ніч хазяйновитий вересень, причепивши до свого бриля кетяг калини і нитку бабиного літа, замикав брами літа, завзято ходив від хати до хати, нагадуючи школярам: пора братися до книги! Так, пора, щоб історики, як було прийнято на Русі, не написали у своїх хронографах: «Літо-2009. Не бисть нічого же». Ні! «Бисть». Є радісне першовересневе свято, яке щорічно прокладає нові стежини кожному учневі, бо найсвітліша дорога — це дорога до знань. Є і наша незалежна мирна повнолітня держава, яка так намагається збудувати свої магістралі із цих світлих стежинок. І вам, шановні учні, і нашій державі, щоб чогось досягнути, не можна без «найсильнішої зброї» в руках.

Колись давно, коли я ще був школярем, то прочитав в одному науково-популярному журналі досить цікаву статтю. Автор її роздумував над тим, що сталося б зі світом, якби раптом зникло усе залізо. Ситуація, звичайно, незбагненна, але автора вона не злякала. Йому дуже хотілося на конкретних прикладах продемонструвати величезне значення цього хімічного елемента для людської цивілізації.

Наслідки зникнення заліза стали б катастрофічними. Розвалилися б усі будівлі, тому що зникли б усі пристосування і деталі, що скріплюють їх — від величезних залізобетонних плит до найпростіших цвяшків і гвинтиків. На залізниці пропали б рейки. Спорожніли б вулиці і площі, тому що не стало б автомобілів, тролейбусів, автобусів, трамваїв... На Земній кулі почався б голод через те що сучасне сільське господарство механізоване. А машини ж то Металеві!

Через кілька тижнів людська цивілізація перестала б існувати. А тепер давайте подумаємо, що сталося б із нами, якби зникли всі книги? (Запитання учням)

Вчитель: На перший погляд, здавалося б, ніякої катастрофи із цього приводу не сталося б. Але це тільки на перший погляд. Світ все ж таки перестав би існувати Бо книги — скарбниці колективного людського досвіду, зібраного протягом багатьох тисячоліть Закріплене на папері чи на якомусь іншому матеріалі, Слово лежить в основі культури, увібравши матеріальні, духовні, моральні досягнення суспільства.

«Спочатку було Слово, — так починається Євангеліє від Іоанна, один із розділів Біблії — найвідомішої із створених людством книг.

Без книг люди досить швидко перестали б не тільки думати, а й працювати. Закрилися б школи, театри, зупинилися б фабрики і поїзди, спорожніли б по¬лиці магазинів. зникло б не тільки залізо, а й усі інші продукти праці, створені людством.

«Золото, срібло, перли, вишуканий одяг, мармурові споруди, картини дають миттєве задоволення, тільки книги можуть викликати справжнє захоплення: вони говорять, як живі, вони — наші найкращі порадники, наші найближчі друзі». Так оцінював книги Франческо Петрарка.

Історія розуму являє собою дві епохи — це створення літер і топографії: все інше — їх наслідок.

Ми називаємо книгу великим відкриттям, а назвати імені винахідника не можемо. Бо винахідник її — усе людство! Книга народжувалась, розвивалась, удосконалювалася не одне тисячоліття. Безперервний процес її удосконалення продовжується і сьогодні, на наших очах.

(Учні діляться на 4 групи і їм вчитель роздає картки з питаннями. 5 хв. На підготовку і потім обговорення)

Вчитель:

А зараз я вам розповім деякі факти із світу цікавого.

Факт 1: Автор картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» Ілля Рєпін, коли в нього на схилі років; почала відмовляти від постійного напруження права рука, навчився працювати лівою, пристосувавши палітру на шиї з допомогою особливих ременів.

Факт 2: Відоме усьому світові к ім'я Ольги Скороходової — сліпоглухонімої жінки, авторки книги «Як я сприймаю, уявляю і розумію оточуючий світ». Неймовірними зусиллями ця людина максимально розвинула свої здібності, досягла вищого рівня освіти, здобула науковий рівень кандидата наук, крок за кроком відвойовувала в боротьбі зі своєю недугою навколишній світ.

Факт 3: Відомий академік, дослідник Арктики Отто Шмідт у 14-річному віці склав план-програму свого життя: визначив, які книги треба прочитати , якими науками оволодіти, які проблеми розв’язати, як розвиватися фізично. Та коли він підрахував, скільки років знадобиться йому, щоб все заплановане виконати, то з’ясувалося: близько 900 років. Юний Отто скоротив програму – знову немислимий результат: 500 років. Скоротив іще – вийшло 150 років. На цьому зупинився, бо надто важливим і необхідним було для нього те, що залишилося у програмі. Розпланував своє життя до хвилини, працюючи на межі можливостей, учений навіть перевиконав 150-річну програму. Помер Отто Юлійович Шмідт на 65-му році життя. Отже, за 50 років свого життя він творчо прожив 150, утричі перевищивши «норму».

Вчитель:

Зараз я вам роздам картки з певними твердженнями. Ваша задача полягає в тому, щоб обґрунтувати його. Так би мовити, дати відповідь: "Не можна саме так тому, що…”

Висновок:

Як підсумок нашої виховної години, хочу зауважити, що головні ознаки сучасного життя – швидка зміна технологій, суспільних, економічних, виробничих обставин. Тому кожен навчальний заклад не може забезпечити людину знаннями на все життя, бо самі знання швидко застарівають. Переконаємося в цьому на конкретному прикладі.

Двадцять шосте квітня – день скорботи…