ТЕМА 10. Чия відвага, того й перевагаМета: виховувати в дітей сміливість, упевненість у собі, прагнення долати свої страхи, не боятися відстоювати власну точку зору; формувати шанобливе ставлення до мужніх людей, до славних подвигів українського народу в минулі часи. Обладнання: сюжетні картинки за темою заняття (на дошці); аудіоапаратура. ХІД ЗАНЯТТЯ I. Організаційний момент Класовод. Вітаю вас, друзі. Сядьте, будь ласка, рівненько й уважно подивіться на дошку. Які цікаві там малюнки! II. Розкриття теми заняття Класовод. На них ви бачите багатьох людей: і наших древніх пращурів — козаків, і сучасників — пожежних, міліціонерів, рятівників... На перший погляд між ними мало спільного, правда? (Так.) Але насправді всіх цих людей об’єднує одна важлива якість: вони мають такі чесноти, як сміливість, відвага й мужність. Які всі ці люди? (Сміливі, відважні, мужні, безстрашні.) III. Повідомлення теми й мети Класовод. Правильно. Саме про ці риси ми й поговоримо сьогодні. Ажде ви знаєте, що сміливість та відвага потрібні не тільки воїнам та тим, чия робота пов’язана з ризиком, але й кожній людині, якого б віку вона не була. Сьогодні ви спробуєте самі стати сміливішими, впевненішими в собі. Адже мужня, відважна вдача, без сумніву, варта поваги. IV. Подання нових знань Бесіда «Сміливість — важлива чеснота» Класовод. Скажіть, хто з вас не мріє стати сміливим і вольовим, як персонажі улюблених казок, кінофільмів та мультиків? Український народ віддавна ставився з великою пошаною до багатирів, героїв-козаків, наділяючи їх не лише відвагою, але й кмітливістю та добротою. Про сміливість і безстрашність складено чимало мудрих прислів’їв та приказок, наприклад: «Сміливого й куля не бере», «Сміливим відвага володіє», «Сміливий наскок — половина спасіння». Як ви розумієте ці вислови? (Учні пояснюють зміст прислів’їв за допомогою вчителя.) Недаремно вважають, що відвага прикрашає людину, адже сміливі люди здатні долати будь-які перешкоди, боротися з лихом, відстоювати свободу свого народу і Батьківщини. У наш час люди сміливої, відважної вдачі обирають мужні професії. Так, сміливість потрібна пожежним, щоб боротися з вогнем, щоб виносити з полум’я потерпілих від пожежі. Міліціонеру-слідчому теж не завадить сміливість: інакше він не зможе викривати злочини, ловити озброєних злочинців. Ми шануємо мужніх, захоплюємося їхніми вчинками, іноді навіть трішки заздримо їм. А от боязкі, лякливі люди, навпаки, не викликають поваги. Про них і прислів’я складено відповідні: «Лякана ворона і куща боїться», «Сміливий, як жаба: з маху та у воду». Про яку ваду розповідається в цих висловах? (Про боягузтво.) Обговорення психологічних ситуацій Класовод. Боягузтво, діти, буває різним. І дуже часто воно полягає в тому, що ми боїмося зізнатися в негарному вчинку. Наприклад, так, як герой наступного віршика. Ситуація 1 Учитель читає першокласникам вірш. Не хочу бути боягузом У мене нема для сміливості сил Зізнатись у тім, що я вазу розбив. Так лячно мені... Я принишк і трясусь... Напевне, я просто страшний боягуз! І так мені прикро, так зле у цей час... Матуся ж мені говорила не раз: «Квартира — не місце для гри у м’яча!» А я — не послухав та й гратись почав... Біди я накоїв, відчуваю вину, Боюсь... Що робити тепер, не збагну! Ну як же вчинити, ну хто б підказав, Щоб я боягузом себе не вважав? Запитання до учнів • Як ви думаєте, чи дійсно цей хлопчик боягуз? • Які поради ви дали б хлопчику, щоб впоратися зі своїми негараздами? • Чи траплялися подібні випадки з вами? Що ви відчували? Як ви чинили в таких випадках? Чи легко вам було зізнаватися в скоєному? Що ви відчували, все ж таки зізнавшись? Під час обговорення педагог заохочує відвертість та ініціативу школярів. Ситуація 2 На дитячому майданчику гралися у м’яч дошкільнята. Тут підійшов до них третьокласник Петько — високий, міцний. Він відібрав м’яча в малечі, високо підняв його над головою і, граючись, перекидав з руки в руку. — Ну, хто м’ячика дістане? Той і гратися ним стане! — насмішкувато промовляв Петько. Хлоп’ята підстрибували, намагаючись дотягнутися до м’яча, але вони були замалі, і їм це не вдавалось. — А, зрозуміло, ніхто не дістане! Ха-ха-ха! — зухвало зареготав Петько, глузуючи з малюків.— Значить, м’ячик мій! У цей час повз них проходили два други-першокласники — Максимко й Толик. Максим, хоча був набагато нижчий за Петька, рішуче підійшов до нього і твердо промовив: — Ану віддай м’яча малюкам! — Ще чого! — нахабно заявив Петько, задерши носа.— Не віддам! І взагалі... Але Максимко не дав хлопцеві договорити: він раптово підскочив, швидко вихопив м’яча з Петькових рук і кинув його дітлахам. Толик спостерігав за цим, стоячи осторонь. Йому не хотілося втручатися у сварку. Але тут присоромлений Петько кинувся до Максима з кулаками, і Толик став поруч зі своїм товаришем. Вийшло, що Петько отримав відсіч від першачків, які були меншими і слабшими за нього, але виявилися дружними й сміливими. Хлопець спересердя плюнув і пішов геть. • Як ви думаєте, хто з хлопчиків зробив сміливий вчинок? • Як Толик проявив сміливість у цьому випадку? • Чому вчинки першокласників можна вважати сміливими? • Розкажіть, як би ви вчинили на місці Максима та Толика: зробили б так само, як ці хлопчики, побоялися б втрутитися, покликали б на допомогу когось із дорослих, інший варіант. Ситуація З Вітько сперечався з друзями про те, що залізе на самий вершечок старої яблуні. Товариші застерігали хлопчика, що не слід цього робити, адже можна впасти. Але Вітько задер носа: «Якщо ви боягузи, то й не лізьте, а от я сміливий, зараз самі побачите!» Високо забрався хвалько. Та раптом нога хлопчика зіслизнула з гілки, і Вітько мало не полетів стрімголов униз. «Сміливець» учепився за гілку та так і просидів цілу годину — доти, доки пожежні не приїхали з драбиною та не зняли його. Вітько, похнюпившись, пішов додому. Запитання до учнів • Чи можна, на вашу думку, вважати Вітька сміливцем? • Що насправді показав своїм вчинком Вітько — відвагу чи нерозсудливість? Доведіть свою думку. Класовод. Вважають, що сміливість та відвага — чесноти, що були притаманні нашому українському народові ще з часів сивої давнини. Зараз ми полинемо у древні часи нашої Батьківщини... Учитель пропонує першокласникам послухати українську легенду. Виклад народної легенди «Заснування Києва» Був собі колись дуже жорстокий і жадібний князь. Тяжко працювали на нього люди і вдень, і вночі, а собі за це майже нічого не мали, жили в злиднях. Довго терпів бідний люд знущання свого правителя, та врешті-решт не схотіли більше коритися і вигнали княжих намісників. Розлютився князь, зібрав величезне військо, щоб скорити непокірних селян. Аж тут став народ на свій захист — від малого до старого. Та де ж у простих орачів зброя? Довелося повстанцям виходити на бій з тим, що було, — з лопатами, киями, сокирами, серпами. І так багато зібралося бідного люду, так відважно він боровся за своє щастя і волю, що не витримало князівське військо, розбіглося. Погнали повстанці ворогів через гори, ліси та доли. Нарешті дісталися берега Дніпра і там здобули перемогу. Після бою поскидали орачі свої киї в одну купу, і стала вона такою великою, що тих київ вистачило на будування цілої фортеці. Так люди і вчинили— побудували міцну фортецю. Отже, і місто, яке згодом з’явилося на місці цієї фортеці, назвали Києвом. Класовод. Ось якими мужніми й відважними були наші пращури. Якби не сміливість і безстрашність нашого народу, не була б наша Вітчизна нині незалежною, вільною та щасливою. Колись ви виростете і, може, теж оберете яку-небудь мужню професію. Але місце мужності і сміливості можна знайти в житті й зараз. Вона починається із зовсім незначних, на перший погляд, вчинків. Поговорімо про них! Тест «Чи сміливий ти?» Учитель пропонує школярам обрати відповідь із запропонованих варіантів і пояснити її. 1. Під час прогулянки у дворі ви загубили рукавичку (вона випала з кишені). Як ви вчините? а) Розповісте мамі, що загубили рукавичку і не змогли її знайти. б) Скажете, що рукавичка залишилася у вашої подружки, адже боїтеся, що мама пошле вас її шукати, а на вулиці вже сутеніє. в) Скажете, що десь загубили рукавичку, і пошукаєте її завтра. 2. Ви бачите, що дівчатка зі старшого за вас класу ображають свою однокласницю (глузують з неї, штовхають). Дівчинка плаче. Як ви вчините? а) Негайно повідомите про побачене когось із вчителів, покликавши на допомогу. б) Відійдете вбік — вас це не стосується. в) Підійдете до дівчат і суворо попросите їх припинити ображати однокласницю, заступитеся за неї. Учні висловлюють свої міркування. Учитель допомагає їм прийняти правильне рішення. V.Підсумки заняття Класовод. Не кожна людина від природи наділена мужністю й відвагою: ці якості в собі треба виховувати, працюючи над собою. Тож намагайтеся долати свій страх, старайтеся зростати вольовими, рішучими, готовими допомогти іншим. Не будьте байдужими до чужих проблем — будьте щирими, адже чуйність та чесність завжди йдуть поряд зі справжньою мужністю. І, повірте, тоді ви дійсно будете достойними наших славних відважних пращурів — українських козаків. Звучить фрагмент пісні «Ой на горі та женці жнуть». Першокласники підводяться і марширують на місці під музику, уявляючи себе сміливим козацьким військом. | |
| |
Переглядів: 7209 | |
Робота з папером. Декоративна аплікація |
Ліплення з пластиліну. Властивості пластиліну. Інструменти та пристосування д... |
Столи бувають різні |
П. Воронько «Липка». В. Сухомлинський «Покинуте кошеня». Г. Могильницька «Баб... |
Предметна аплікація із рослинних форм. Зайчик |
Всього коментарів: 0 | |