Майстерня різьбяра. Різьблена тарілка

Мета:

навчальна: продовжувати ознайомлювати з видами декоративно-ужиткового мистецтва; надавати учням початкові відомості про народне мистецтво як різновид декоративно-ужиткового мистецтва; розглядати засоби виразності різьблення; ознайомлювати з матеріалами та інструментами художників-різьбярів;

розвивальна: розвивати навички та вміння дітей працювати графічними матеріалами: олівцями, фломастером; розвивати точність рухів та окомір;

виховна: виховувати в учнів почуття прекрасного, розуміння народного декоративного мистецтва та любов до національної художньої спадщини.

Обладнання: матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи; репродукції графічних робіт.

Матеріали та інструменти: аркуш у клітинку, простий і кольорові олівці, гумка, чорний фломастер.

Тип: комбінований урок.

Методи і засоби роботи: евристична бесіда; практична робота на базі засвоєного матеріалу.

Коментар

Різьблення по деревині — прикрашання предметів декоративно-ужиткового мистецтва за допомогою виконання на поверхні виступів і западин, що чергуються. Залежно від інструментів, що використовуються, елементи різьблення мають трикутну, прямокутну, трапецеподібну, круглу форму.

Хід уроку

 І. Організаційний момент

 ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

 Запитання

• Які види декоративно-ужиткового мистецтва ви знаєте?

• Чим твори різних видів декоративно-ужиткового мистецтва відрізняються один від одного?

• Які види декоративно-ужиткового мистецтва вам найбільше подобаються і чому?

С. Гущук «Різьбярі» (2000)

III. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя Розгляньте уважно приклади різьблення по деревині.

• Які елементи використовують художники-різьбярі?

• Які природні форми нагадують вам ці елементи?

IV. Закріплення вивченого матеріалу

творче завдання

Надзвичайно красивими є ліси Карпат. Зеленими стрілами пронизують смереки високе синє небо й надихають художників на створення неповтор-Інструменти для різьбленняного дерев’яногомережива.

Зразки різьблення

Намалюйте на аркуші в клітинку візерунок для різьбленої тарілки.

Пояснення до творчого завдання

Особливу увагу учнів потрібно звернути на необхідність симетричного чергування обраних елементів та дотримання певного їх розміру.

Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують роботу під керівництвом учителя.

V. Підбиття підсумків

Кометар

Учні мають демонструвати знання різновидів народного мистецтва та матеріалів, які вони використовують; орієнтуватися в засобах виразності вже знайомих їм видів декоративно-ужиткового мистецтва; вміти на початковому рівні виконувати малюнки для різьблення.

Послідовність виконання візерунків для різьблення

Додатковий матеріал

Дереворізьблення стало в Україні одним із найбільш вишуканих і мистецьки досконалих видів художньої обробки деревини.

Як свідчать окремі вцілілі пам’ятки, деякі суто народні мотиви трапляються вже в дереворізьбленні княжої доби. Після тривалого періоду занепаду в роки татарського лихоліття з XVI століття починається новий виток розвитку цього мистецтва. За часів розквіту козацької держави в XVII—XVIII столітті народне дереворізьблення в Україні вступає в період високого піднесення. Різьбленням прикрашались одвірки, сволоки, карнизи

 дерев’яних споруд, дерев’яні предмети господарського вжитку, меблі та хатнє обладнання, скрині, дерев’яний посуд, знаряддя праці та зброя, військове спорядження. Надзвичайно пишної декоративної досконалості сягає різьблення церковних іконостасів та інших предметів культового призначення. У цих розкішних кольорових або золочених різьбах барокового стилю основою є соковитий і вибагливий рослинний орнамент, що складається з майстерно стилізованих народних мотивів: виноградної лози, соняшників, мальв, троянд та ін. Ці композиції чудово пов’язуються з архітектурними елементами зазвичай багатоярусних іконостасів. Такі блискучі за художніми особливостями й технікою виконання різьби стають в епоху рококо ще більш грандіозними й імпозантними. В орнаментальні форми й мотиви бароко та рококо часто дуже вдало вкомпоновуються постаті святих, янголів та ін.

Доба класицизму й ампіру не витісняє цих барокових і роко-кових мотивів, а лише вносить у різьбу більше зосередженості і спокою.

Дуже цікавими зразками народного дереворізьблення є ручні та напрестольні хрести, патериці, свічники, панікадила, аналої, ківоти, надмогильні та придорожні хрести та ін.

На жаль, переважна більшість цих блискучих зразків народного дереворізьблення світового значення в Україні була втрачена у 1920—30-ті роки й тому існує лише у фрагментах, а також в описах і фотографіях.

До середини ХІХ століття різьблення на деревині досягло високого рівня розвитку на всіх українських землях, а надто ж на Полтавщині. У регіональних особливостях орнаменту можна помітити значну схильність до геометричних форм на Галичині та Волині, а в центральній Україні та на східно-українських землях — до орнаменту рослинного.

Цікавим феноменом українського народного дереворізьблен-ня є гуцульське різьблення, «золота доба» якого припала на середину ХІХ — початок ХХ століття. Найдавніші збережені його пам’ятки походять із XVII століття. Це були досить примітивні різьблені ікони — образи. Але вже на початку ХІХ століття гуцульське дереворізьблення, виявляючи великий поступ, наближається стилем до аналогічних зразків із Подніпров’я. Гуцульські вироби того часу охоплюють усі речі домашнього вжитку, а надто ж — церковне спорядження. Із цієї останньої групи слід

виділити ручні напрестольні хрести із суворою конструкцією форми й дбайливим виконанням.

Традиційно прикрашалися гуцулами такі предмети, як топірці, пістолі, кріси, порохівниці та барильця. До середини ХІХ століття для цієї роботи використовували найпримітивніші інструменти — ніж, шило, цвяхи. Але вже із запровадженням Юрою Шкриб-ляком (1823—1885) токарської техніки мистецька й технічна досконалість виробів незмірно зросла. Цей майстер допомагав собі в роботі власноручно змайстрованими загартованими долітцями. Поруч із традиційними мотивами («рєски», «кривульки», «ружя», «кучері», «сливки», «колоски», «розклині» та «хрещики»), що є дуже близькими до геометричного типу прадавніх писанкових прикрас, він уперше застосував новий вид прикрашання — інкрустацію дротиками, бляшками, «пацьорками» (кольоровими кораликами). Згодом сини Ю. Шкрибляка довели техніку інкрустації й інтарсії до справжніх вершин майстерності. У ХХ столітті значного поширення набуло також «пацьоркування» (інкрустування бісером), яке також було доведене гуцульськими майстрами до досконалості. Народне дереворізьблення з Гуцульщини стало вагомим досягненням українців у цьому виді декоративно-ужиткового мистецтва.

Упродовж ХХ століття спостерігалися два великі періоди розквіту народного дереворізьблення й пожвавлення інтересу до народного різьблення: у 1920-ті — на початку 1930-х років та у 1960-ті — 1970-ті роки. Сьогодні найбільшою популярністю користуються вироби з різьби на деревині із регіону Карпат та кількох регіонів Правобережжя.