Ритм. Ритмічний візерунок. Візерунок для тканини

Мета:

навчальна: продовжувати ознайомлювати з декоративним мистецтвом; надавати учням початкові відомості про народне мистецтво як різновид декоративно-ужиткового мистецтва; розглядати методи створення малюнків для тканин; ознайомлювати з поняттями «ритм», «ритмічний візерунок», «ритмічна сітка»;

розвивальна: розвивати вміння сприймати і конструювати художній образ за заданих умов; розвивати дрібну моторику руки та окомір;

виховна: виховувати в учнів почуття прекрасного, розуміння народного декоративного мистецтва.

Обладнання: матеріали для демонстрації послідовності й техніки виконання роботи; репродукції графічних робіт.

Матеріали та інструменти: аркуш у клітинку, простий і кольорові олівці, гумка, чорний фломастер.

Тип: комбінований урок.

Методи і засоби роботи: евристична бесіда; практична робота на базі засвоєного матеріалу.

Коментар

Ритм — повторення, чергування яких-небудь елементів у визначеній послідовності.

Ткацтво — мистецтво виготовлення тканини, виготовлення тканини за допомогою ткацького верстата.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Запитання

• Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

• Якими матеріалами та інструментами користуються худож-

ники-живописці? Художники-графіки? Художники-скульп-

тори?

III. Вивчення нового матеріалу

Пояснення вчителя

Декоративне мистецтво народилося на початку світової історії. Прикрашаючи вази, розмальовуючи стіни будинків, людина передавала своє ставлення до світу, відчуття прекрасного — щоб глечик, в який наливають воду або молоко, був не тільки зручним і міцним, але й красивим.

Назву це мистецтво отримало від латинського слова «декор», що означає — прикрашати.

Різновиди ритмічних сіток

Звісно, розпис на стінах прикрашає інтер’єр, але й розповідає про добро і зло, радість і горе.

Декоративне мистецтво називають ще ужитковим, тому що його твори невід’ємні від предметів, на які їх нанесено.

Створення малюнків для кожного виду декоративно-ужиткового мистецтва має певні правила. Ми вже знайомилися

з особливостями створення малюнків для мережива, але в повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємося із малюнками, які нанесено на тканину.

Давайте познайомимося із правилами створення таких малюнків. Уявіть тканину, на яку в певному порядку нашили невидимі кишеньки. І в кожну поклали один і той самий елемент. У нас вийшов ритмічний візерунок.

Різновиди декоративних тканин

Ритмічна сітка (допоміжні лінії, за якими виконується ритмічний візерунок) може бути квадратною, прямокутною, ромбовидною. Найчастіше ритмічні візерунки використовують під час створення малюнків для тканин і шпалер. Використовують ритмічні сітки також в архітектурі.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

організація сприйняття творів мистецтва

Запитання

(Учитель пропонує учням роздивитися зображення малюнків для килимів, плахт та декоративних тканин.)

• У яких виробах використано геометричні, а в яких — рослинні

елементи?

• Яку ритмічну сітку використано для створення кожного з малюнків?

творче завдання

Пояснення до творчого завдання

Намалюйте рослинний або геометричний візерунок для тканини. Використайте одну з ритмічних сіток.

(Малюнок на уроці виконують простим олівцем.

Під час малювання ритмічної сітки учні не повинні користуватися лінійками або іншими вимірювальними засобами.

Лінії від руки проводять одним рухом, не відриваючи олівець від паперу. Проводячи горизонтальні, вертикальні й похилі лінії, рука рухається вільно, плавно, без напруження.

Якщо проведення довгої прямої лінії викликає в учнів труднощі, можна запропонувати учням спочатку провести лінію по нанесених точках, але в наступних вправах потрібно привчати учнів обходитися без попередніх начерків.

Неправильний напрям або непаралельність виконаних ліній можна виявити, розглядаючи малюнок на відстані прямої руки.

Потрібно ознайомити учнів із прийомами поділу ліній на однакові відрізки на око.

Під час малювання необхідно постійно акцентувати увагу учнів на тому, що елементи візерунка мають бути однакової форми та розміру.

Завдання спрямовано на розвиток окоміру та точності рухів.)

V. Підбиття підсумків

Обговорення учнівських робіт

Наприкінці уроку відбувається обговорення учнівських робіт.

Коментар

Учні мають демонструвати знання про декоративно-ужиткове мистецтво як різновид образотворчого мистецтва; розрізняти різновиди народного мистецтва, знати відмінності матеріалів та інструментів, які вони використовують; демонструвати первинні навички створення ритмічного малюнка.

П. Глущенко «Ескіз для тканини» (1949)

VІ. Домашнє завдання

Удома учні мають завершити малюнок кольоровими олівцями, фломастерами або фарбами за власним вибором.

Додатковий матеріал

Ткацтво є однією з найважливіших складових національної культури українців. Воно існувало на українських землях ще з доісторичних часів. Ткацтво належить до найпоширеніших видів ремесла і народного мистецтва. Матеріалом для ткацтва з прадавніх часів були волокна льону, конопель, а також вовна.

До початку ХХ століття ткацтво по всій території України було фактично найпоширенішим домашнім ремеслом, яке чи не на 100 % забезпечувало потреби в тканинах мешканців села і — значною мірою — міста. У ХХ столітті народні тканини поступово витісняються промисловими. Традиційно найбільш важливою і поширеною галуззю народного ткацтва в Україні є килимарство. Перша згадка про килими як усталений елемент народного побуту походить ще з 998 року. Килими широко використовувались як при дворах князів та шляхти, так і в найвіддаленіших селах і хуторах. Вони слугували для утеплення та прикрашання житла, використовувались під час обрядів та ритуалів.

Сировиною для виготовлення килимів були вовна, льон та коноплі. По всій території України виготовляли великі килими та вузькі й довгі килимові доріжки. Практично всі українські килими є двосторонніми.

Щодо орнаментів та барв українське килимарство можна поділити на дві основні смуги — Правобережжя та Галичина з переважанням геометричного орнаменту й Лівобережжя — з рослинним орнаментом.

Визначальною рисою українських килимів є їх зважена композиція (переважно симетрична) і дуже згармонізований колорит. Багато орнаментальних мотивів споріднені з дереворізьбовими («райське дерево» з іконостасів), вишивковими та писанковими. Рослинні орнаменти східного походження переважно інтерпретуються українськими килимарями на свій лад, що виявилось у наближенні чи перетворенні зображень традиційних східних рослин на рослини і квіти, відомі в Україні. Геометричні ж форми переважно розвивають такі мотиви, як зубчатка, ламана лінія, ромби, спіралі та зірки.

Тісно пов’язана із ткацтвом також окрема галузь виробництва, що має назву вибійки (нейстри, мальованки, димки) і полягає у відбиванні або, точніше, відтискуванні на білому полотні орнаменту за допомогою дерев’яних кліше пласкої (або вальцевої) форми. Вибійки відомі в Україні із найдавніших часів і використовувалися переважно для декорування житла. Орнаменти вибійки давнього походження геометризовані, у сучасних вибійках переважають рослинні мотиви.