Тема: Екскурсія до кабінету обслуговуючої праці

Мета: ознайомити учнів з творчою діяльністю дівчаток на уроках трудового навчання з обладнанням майстерень обслуговуючої праці; розвивати уважність, інтерес до творчої діяльності, працьовитість, акуратність, наполегливість при виконанні технологічних операцій; виховувати шанобливе ставлення до праці.

Обладнання: швацька машина з ножним приводом у розкритому вигляді; виставка фартухів, виготовлених ученицями середніх класів; виставка м'яких іграшок та виробів ручної вишивки.

Хід уроку

I. Організаційний момент

 1 Привітання

 Стали, діти, всі рівненько,

 Посміхнулися гарненько,

 Настрій на урок взяли Й працювати почали.

 2 Перевірка готовності до уроку

 3 Упорядкування робочих місць

II. робота над новим матеріалом

 1 Оголошення теми та мети уроку

— Сьогодні ми вирушаємо на екскурсію до кабінету обслуговуючої праці, де будуть навчатися дівчата після четвертого класу. Розглянемо обладнання кабінету, дитячі вироби, виставку м’яких іграшок.

Слід пам’ятати, що екскурсія — це такий самий урок, як і класні заняття, тому під час екскурсії необхідно виконувати деякі вимоги, як і на уроці трудового навчання:

 • уважно слухати, організовано ставити запитання, не розмовляти, дотримуватися дисципліни;

 • не можна порушувати порядок, дисципліну і дорогою на екскурсію;

 • у майстерні обслуговуючої праці триматися всім разом, переходити від одного робочого місця до іншого спокійно, без метушні і не штовхаючись, ставати так, щоб усім було видно.

Діти з учителем вирушають до кабінету обслуговуючої праці. За можливості займають робочі місця.

 2 Вступна бесіда

— Які прислів’я про працю ви знаєте?

 • Бджола мала, а й та працює.

 • Землю сонце прикрашає, а людину — праця.

 • Праця годує, а лінь марнує.

Учень читає вірш.

  чим пахнуть ремесла

Мають ремесла свої аромати:

Тістом в пекарні пахне, малята.

Мимо столярні пройдете зрана —

Гостро запахне стружка духмяна.

Лаком і фарбою пахне маляр,

Цеглою — муляр, замазкою — скляр.

Куртка шоферська пахне бензином,

Одяг робочий — мастилом машинним.

Пахне кондитер мускатами, тминами.

Лікар — аптекою і вітамінами.

А хлібороби, що ходять за плугом,

Пахнуть чорноземом, полем і лугом.

Морем і рибою пахне рибак...

Тільки неробство не пахне ніяк.

Ледар пахтиться духами старанно,

Та пахне він, діти,

Усе ж препогано.

  Джанні Родарі

— Кожна професія почесна та шанована. Коли ви станете дорослими, кожен з вас обере професію, яка йому подобається. А може хтось уже вирішив, ким буде? (Відповіді дітей.)

— Сьогодні ми з вами в кабінеті, де навчаються дівчатка. Роздивіться навколо. Що ви бачите? (Діти перелічують. Учитель розповідає про прилади та інструменти, які знаходяться у кабінеті.)

— Відгадайте загадку.

 • Хто одежу шиє всім,

І дорослим і малим,

Дружить з голкою й тканиною,

Строчить швейною машиною? (Швачка)

— Що робить швачка?

— На уроках праці дівчата навчаються шити. Розгляньте виставку їх виробів. (На стендах — фартушки, плаття, сорочки, хустинки.)

— А зараз ми подивимося мультфільм про крота, який схотів пошити собі штани з великими кишенями. навіщо? Зараз дізнаємося! а ще побачимо, який великий шлях долає така рослина, як льон, щоб стати тканиною.

 3 Перегляд мультфільму

— А чи знаєте ви, коли з’явився телевізор?

Щоб ви могли дивитися телевізор, у світі повинно було статися багато винаходів.

З 1817 по 1923 рр. багато вчених працювали над ідеєю його створення. Це були: шведський хімік Й. Берцеліус, американський винахідник Г. Керрі, англієць Бєрд, американець Дженкінс, росіянин В. Зворикін. Безліч науковців й зараз працюють над удосконаленням зображення, яскравості кольорів тощо.

Спочатку був створений телевізор з чорно-білим зображенням. Та вже після 1945 р. з’явились і кольорові передачі.

У нашій країні перші телевізори з’явилися в 1932 р. Були вони без звуку, а розмір екрану не перевищував розмірів сірникової коробки. Але вже через рік з’явився звук. Та люди побачили телевізори лише в 1940 р. Для того щоб видно було зображення, перед екраном ставилася збільшувальна лінза. Перші телевізійні кадри можна було побачити за допомогою радіоприймача, а показували вони людину, яка сідає на стілець.

А яким стане телевізор у майбутньому? Вчені доводять, що він керуватиме всіма побутовими приладами: пилососом, пральною машиною, плитою тощо. Зображення телевізор матиме не лише кольорове, але й об’ємне. Коли ж показуватимуть якість речі, ми зможемо відчувати їх на дотик і на смак. Уявляєте? Дивишся рекламу твоєї улюбленої шоколадки — і відчуваєш її смак!

Увага!

Категорично забороняється просиджувати цілими днями біля телевізора!

Дитина вашого віку повинна дивитися телепередачі не більше 1 години на день, з обов’язковою перервою.

— Чи сподобався вам мультфільм?

— Тепер ви знаєте, скільки операцій потрібно виконати, щоб з рослини на лузі, де росте льон, отримати тканину.

III. Фізкультхвилинка

 Все у лиски вже в порядку.

 Вийшла лиска на зарядку.

 Лапки вгору, лапки вниз,

 Подивилась вона скрізь.

 І на місці пострибала,

 Й присідала, і вставала.

 Головою покрутила,

 Вітрячка вона зробила,

 Потім лапки опустила І взялась собі за діло.

IV. Практична робота учнів

 — Подивіться на виставку робіт. (На стенді — вироби, які пошили дівчата.)

 — Які ж майстрині-дівчата!

 — Ви ще маленькі і шити не вмієте, але ми працюємо з папером і можемо зробити аплікацію. Підійдіть до столу, роздивіться фартушок з паперу. Спробуйте прикрасити його.

 — Як це можна зробити? (Відповіді дітей.)

 — Зараз ми позмагаємося. Група хлопчиків працюватиме над фартушком жовтого кольору, а група дівчат — над фартушком блакитного кольору. (На столах — аркуші ватману з наклеєним фартушком та заготовки квітів, листочків, зірочок, кульок тощо.)

 — Спочатку придумайте візерунок, розташуйте його на фартушку, а потім приклейте.

V. Виставка та оцінювання робіт

 — Молодці, ви добре впоралися! Все встигли. Я гадаю, що якби цей фартушок побачили ваші матусі, вони б були задоволені.

VI. Підсумок уроку

 — Де проходив наш урок?

 — Як треба поводитися на екскурсії?

 — Про що дізналися у кабінеті обслуговуючої праці?

 — Що роблять швачки?

 — Ким хочете бути ви?

 додаток до уроку 11

  ЯК ЛЮДИ ШИЛИ В ДАВНИНУ?

 Шиття — це скріплення одного шматка тканини з іншим за допомогою нитки та голки. До винайдення голки тканину просто обгортали навколо тіла, утворюючи одяг.

 У Стародавньому Єгипті люди не тільки користувалися голками та нитками, але й вміли вишивати. А понад 3 тисячі років тому індуси вже знали, як різати тканину, розкроювати її, зшивати з неї одяг.

 Маленька голка — величезний винахід людства.

 Голка — це дуже маленький інструмент, загострений на одному кінці і з отвором на другому, який служить для того, щоб заправляти в нього нитку. Людина винайшла голку задовго до відкриття металів. Спершу її виготовляли з риб’ячих кісток, проколюючи дірочку в тупому кінці кістки. Такими голками первісна людина шила собі одяг із звіриних шкір.

 Знайдені давні голки були зроблені й з кісток птахів, колючок дерев та кущів, потім — з бронзи. як тільки відкрили срібло та золото, голки почали виготовляти з них. Але ці цінні метали зовсім не годились для виготовлення такого маленького інструмента.

 Лише в XIV ст., коли винайшли сталь, люди отримали міцну і зручну голку. Вважається, що сталеві голки, схожі на сучасні, були вперше виготовлені китайцями. До Європи їх завезли в середні віки, де довгий час голка вважалась величезним скарбом. Перші голки не мали вушка з дірочкою. Люди просто загинали кінчик голки і в той загин заправляли нитку.

 Масове виробництво голок почалося тільки в XIV ст. в Нюрнберзі, а потім і в Англії. Найпершу голку за допомогою механізованого виробництва зробили в 1785 р.

 У нашій країні до XVII ст. сталевих голок не було. Шпичаки колючого куща чи риб’яча кістка, як і раніше, служили для бідняків засобом для шиття.

 Лише в XVIII ст. наші майстри навчилися виготовляти гарні голки.

 У наш час в процесі виготовлення голка проходить через руки більш ніж 20 робітників.

 Поради учням

 • Щоб голки не падали і не розсипалися, зручніше зберігати їх

 в коробці, на дні якої лежить магніт.

 • Від іржі голку врятує мило. Можна намилювати кінчики голки

 або зберігати її у шматочку мила, як в подушечці.

  «ШВИДКИЙ ЗВІРОК»

 Першу швейну машинку створили в 1755 р. Вона була недосконала, тому довго не змогла існувати. У 20-х роках XIX ст. француз Варфоломій Тімоньє створив свою швейну машинку. Але французи не оцінили винахід, бо цей «звірок», як назвали машинку, заміняв працю 20 швачок: робив пошиття одягу дешевшим, що не подобалося ремісникам, які не хотіли втрачати своїх грошей. Машинку Тімоньє просто знищили.

У 1845 р. американський винахідник Е. Хоу винайшов швейну машинку з човником. Це була дорогоцінна знахідка! І сьогодні швейні машинки працюють за цим принципом. У 1872 р. російський електротехнік В. М. Чиколев створив першу модель електричної швейної машинки, яку в наш час має майже кожна господиня.