Особливість ситуації в сучасному економічному житті України пов'язана з безпрецедентним спадом за останні десять років. Однак, незважаючи на досить серйозні труднощі в здійсненні реформ та невдалі й помилкові кроки, в Україні в 2000 р. спостерігається поліпшення економічної ситуації, створюються певні умови для реалізації довгострокової стратегії економічного зростання. Економічне зростання країни неможливе без ефективного використання ресурсів, які є і які можна буде задіяти для досягнення мети. На сьогодні вже очевидно, що в XXI ст. основними ресурсами, які визначатимуть перспективи економічного розвитку, будуть не природні ресурси, що використовуються за допомогою технологій, зосереджених у так званих базових галузях (електроенергетика, паливна, металургія, металообробка), а високі технології, які здатні створювати нові матеріали і речовини з найбільш високими показниками ефективності та корисності.

В економічній тр спеціальній літературі вітчизняні та зарубіжні науковці розглядають різну кількість показників ефективності використання ресурсів суб'єктів господарювання відносно їх складових. Розглянемо основні показники, що використовуються для оцінки ефективності використання основних фондів. Для повної характеристики ефективності використання основних фондів використовуються показники, які можна розділити на дві групи: узагальнюючі, або загальні вартісні та індивідуальні, спеціальні показники. Перша група показників використовується на всіх рівнях управління: фондовіддача (за показниками обсягу продукції та прибутку), рентабельність, фондомісткість, відносна економія основних виробничих фондів, коефіцієнт використання виробничих потужностей. Індивідуальні показники застосовуються для характеристики використання окремих видів обладнання, характеристики використання виробничих площ, коефіцієнт змінності роботи обладнання, коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання обладнання, коефіцієнт інтегрального використання обладнання, напруженість використання устаткування та виробничих площ,фондоозброєності праці та її продуктивності. Окремі автори вважають, що для оцінки ефективності основних фондів доцільно використовувати два основні показники, а саме: фондовіддача та фондомісткість, а також рентабельність та питомі капітальні вкладення на одну гривню приросту продукції. В літературі також пропонується об'єднувати показники ефективності використання основних засобів у три групи: показники екстенсивного використання, які свідчать про рівень використання основних засобів за часом; показники інтенсивного використання, які свідчать про рівень їх використання за потужністю; показники інтегрального використан-ня основних засобів, що враховують сукупний вплив всіх факторів як екстенсивних, так і інтенсивних. Вивчаючи літературу щодо ефективності використання основних засобів, необхідно зазначити, що практично всі науковці пропонують розраховувати показники фондовіддачі та фондомісткості, використовуючи для розрахунку показники обсягу випуску продукції, більшість авторів вважає їх основними, лише окремі економісти пропонують для розрахунку використовувати крім обсягу випуску продукції - прибуток або розраховувати показники рентабельності фондів. В окремих випадках, у разі виникнення   потреб  користувачів   інформації,  науковці  пропонують  використовувати  різні   індивідуальні  показники, розглянуті раніше.

Важливо наголосити, що загальноприйнятих показників фондовіддачі, які розраховані відносно обсягу випуску продукції, не вистачає для оцінки ефективності використання основних засобів. Це не є показники, які реально відображають стан речей в сучасних умовах господарювання, оскільки показники обсягу можуть зростати штучно, пропорційно зростанню цін, або зменшуватись, що прямо пропорційно буде впливати на показники фондовіддачі.

Необхідно зазначити, що, враховуючи потреби оцінки діяльності окремих підприємств, в умовах ринкових перетворень з позицій оцінки рівня ділової активності суб'єктів господарювання запропонованих показників недостатньо. Враховуючи вищесказане, необхідно для оцінки рівня ділової активності застосовувати такі показники ефективності використання як всіх основних засобів, так і їх активної частини, які розраховані на підставі основних показників діяльності підприємства, виходячи з їх взаємозв'язку та взаємозалежності, а саме: собівартості продукції, виручки від реалізації, чистого прибутку тощо. Необхідно наголосити, що, враховуючи потреби ринкової економіки, коли підприємство дійсно цікавлять отримані гроші, показники ефективності використання основних засобів в цілому та їх активної частини можна застосовувати не тільки на основі товарної продукції, а й реалізованої, причому окремо вивчається продукція реалізована за кордон, розрахунки за яку відбуваються у валюті. Запропоновані показники в разі потреби можна використовувати для комплексної оцінки ефективності використання основних засобів.

Показникам ефективності використання матеріальних ресурсів у сучасній літературі приділяється достатньо уваги. Так, для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів використовують такі узагальнені показники: матеріаломісткість загальну; питому матеріаломісткість, матеріаломісткість одиниці продукції; матеріаловіддачу, коефіцієнти відходів, коефіцієнт використання матеріалів, коефіцієнт виходу чистої продукції, а також питому вагу матеріальних витрат в собівартості продукції. Крім вищезазначених узагальнюючих показників ефективності використання матеріальних ресурсів, автор виділяє коефіцієнт матеріальних витрат, який представляє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції та коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат. Окремі науковці, поряд з узагальненими показниками пропонують використовувати часткові: параметральну, конструктивну, відносну та питому матеріаломісткості, або індивідуальні показники матеріаломісткості, розраховані за видами сировини та основних матеріалів, покупних виробів та напівфабрикатів, палива та енергії, а також сировиномісткість, металомісткість, паливомісткість, енергомісткість, напівфабрикатомісткість тощо. Окремі автори виділяють показники витрат матеріальних ресурсів і показники корисного використання матеріальних ресурсів. До першої групи показників науковці відносять: загальні витрати матеріальних ресурсів, питомі витрати конкретного виду ресурсів, питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю споживчої вартості, показники матеріаломісткості продукції. До другої групи відносять: витратні коефіцієнти, коефіцієнти корисного використання матеріалів, рівень доходів тощо.

Необхідно відзначити, що науковці в основному виділяють дві групи показників ефективності використання матеріальних ресурсів, а саме: узагальнені та індивідуальні. Окремі узагальнені показники, на нашу думку, можуть бути використані при формуванні системи показників оцінки рівня ділової активності, але за умови, що методика їх розрахунку буде змінена відповідно до вимог часу, а показники, які взяті за основу розрахунку, будуть відповідати даним статистичної, фінансової звітності та вимогам       П (С)БО. Важливим при розрахунку показників ефективності використання матеріальних ресурсів є те, що всі вони повинні розраховуватись, виходячи з певних результатів за окремими видами діяльності суб'єкта господарювання, причому з урахуванням обсягу товарної та реалізованої продукції. Слід зазначити, що одним із узагальнених показників, який пропонують розраховувати практично всі науковці і який використовується в практиці підприємств, є матеріаловіддача, при розрахунку якої також використовується показник обсягу промислової продукції і який, відповідно, наділений такими ж недоліками, що і показник фондовіддачі.

Вивчаючи економічну та спеціальну літературу щодо ефективності використання трудових ресурсів, необхідно відмітити, що практично всі науковці стверджують, що найбільш загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу), є продуктивність праці працюючих і робітників. Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці є виробіток, який визначається відношенням обсягу випущеної продукції (робіт, послуг, товарообігу) до середньооблікової чисельності працюючих або робітників. Такої ж думки дотримується група авторів, які додатково, до вищеперерахованих показників пропонують розраховувати фінансову продуктивність, яка дорівнює відношенню прибутку до середньооблікової чисельності працюючих, робітників. В економічній літературі продуктивність праці часто ототожнюють з виробітком продукції на одного працюючого та пропонують розраховувати продуктивність праці за чистою та умовно-чистою продукцією; під продуктивністю праці розуміється її результативність. Для аналізу використання трудових ресурсів пропонується система узагальнюючих, окремих та допоміжних показників. До узагальнюючих показників належить середньорічний, середньоденний, середньогодиний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вимірнику. Окремі показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції або випуск продукції окремого виду в натуральному виразі за один людино-день або людино-час. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці визначеного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу. Безумовно, запропоновані показники є важливими при оцінці ефективності використання трудових ресурсів, але їх категорично не вистачає при оцінці ефективності використання трудових ресурсів та визначення рівня ділової активності.

При дослідженні звітності капіталістичного підприємства пропонується для оцінки ефективності використання трудових ресурсів використовувати показники ефективності з розрахунку на одного робітника та аналогічні показники на одного зайнятого, а саме: обсяг реалізованої продукції на одного робітника, витрати на утримання одного робітника, сума активів на одного робітника, середньорічна вартість обладнання на одного робітника тощо, доцільно розраховувати також прибуток від основної діяльності на одного зайнятого. На наш погляд, окремі з показників, що розглянуті вище Є.С.Стояновою та Т.Б.Криловою, можуть бути застосовані при оцінці ефективності використання трудових ресурсів, з позицій оцінки рівня ділової активності суб'єктів господарювання. Важливою умовою використання перерахованих показників для оцінки рівня ділової активності підприємств України є їх пристосування до діючої на сьогодні статистичної та фінансової звітності і вимогам П (С)БО.

Узагальнюючи досвід вітчизняних та зарубіжних науковців стосовно фінансових ресурсів слід відмітити, що автори пропонують розраховувати показники рентабельності всього капіталу, рентабельність основних засобів та інших необоротних активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність перманентного капіталу. Розраховують також окремі показники оборотності капіталу, матеріальних оборотних коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, основних засобів та інших необоротних активів, показники загальної оборотності капіталу, оборотності оборотних активів, оборотності матеріальних оборотних активів, оборотність готової продукції. Всі згадані вище показники використовуються в основному в фінансовому аналізі при оцінці ліквідності, ділової активності, платоспроможності та фінансової стійкості, причому жоден з авторів не використовує їх при аналізі фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Отже, на наш погляд, окремі з вищеперерахованих показників можуть бути використані при аналізі ефективності використання фінансових ресурсів та при оцінці рівня ділової активності.
В умовах ринкової економіки здійснення основної, фінансової, інвестиційної та інших видів діяльності певною мірою пов'язані з використанням ресурсів суб'єкта господарювання. Своєчасні економічні розрахунки за всіма видами діяльності суб'єкта господарювання, їх аналіз та оцінка дадуть змогу зменшити ступінь ризику, підвищити ефективність використання фінансово-виробничих ресурсів, підняти рівень ділової активності і у підсумку сприяти функціонуванню механізму забезпечення результативної діяльності суб'єкта господарювання. Різні види діяльності суб'єкта господарювання та відповідно різні функції зумовлюють значну кількість показників, які їх характеризують. Необхідно зазначити, що не існує єдиного універсального показника, який дав би змогу оцінити рівень ділової активності, а саме ефективність використання фінансово-виробничих ресурсів. На нашу думку, необхідно створити систему показників, які пов'язані між собою єдиним підходом та єдиною методикою розрахунку, що дасть змогу системно та комплексно оцінити ефективність використання ресурсів окремих суб'єктів господарювання та встановити відповідний рівень ділової активності. В нашій країні наукою і практикою була сформована система економічних, фінансових показників, розроблені методи їх розрахунку та обліку, але всі вони в основному були розраховані на адміністративно-командну систему господарювання. З переходом України до ринкових відносин, наближенням системи обліку до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) та створення Національних стандартів бухгалтерського обліку (НСБО), склалися умови, що сприяють моральному старінню розробленої системи показників як у способі їх розрахунку, так і обліку та їх впливу на обгрунтування управлінських рішень в умовах ринкової економіки. Необхідно зазначити, що загальноприйняті показники віддачі за окремими видами ресурсів, які розраховані як відношення обсягу випуску продукції до здійснених витрат за відповідними видами ресурсів, можуть бути використані в умовах ринкової економіки, але їх катастрофічно не вистачає. Тому, важливо розробити систему показників, яка б системно та комплексно характеризувала ефективність використання фінансово-виробничих ресурсів, була тісно пов'язана з проміжними та кінцевими результатами діяльності підприємств та відображала б взаємозв'язок і взаємозалежність темпів зростання основних показників його діяльності.