Важливим напрямом аналізу використання трудових ресурсів є аналіз ефективності використання робочого часу.

Завдання аналізу:

− дослідження ефективності використання робочого часу;

− визначення надпланових втрат робочого часу;

− виявлення непродуктивного використання робочого часу;

− визначення впливу факторів на ефективність використання робочого часу;

− пошук невикористаних резервів та розробка системи шляхів та заходів щодо підвищення ефективності використання робочого часу.

Інформаційним джерелом даних для аналізу ефективності використання робочого часу є: “Звіт про використання робочого часу” (№ 3-ПВ); дані табельного обліку, плановий (номінальний) баланс робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії,самофотографії робочого дня окремих робітників, хронометраж операцій і робочих процесів, вибіркові спостереження та опитування в підрозділах підприємства, цехах і на дільницях).[41, с.59]

Основні напрямки аналізу використання основних фондів:

− порівнюють кількість наявного і встановленого обладнання за планом та звітом, визначають рівень виконання плану здачі обладнання в експлуатацію (розраховують коефіцієнт використання наявного обладнання як відношення кількості встановленого обладнання до загальної кількості наявного); визначають питому вагу встановленого обладнання у наявному;

− порівнюють кількість встановленого обладнання з тим, яке фактично працює (розраховують коефіцієнт використання встановленого обладнання, як відношення кількості фактично працюючого (діючого) обладнання до загальної кількості встановленого); визначають питому вагу діючого обладнання у встановленому;

− порівнюють кількість встановленого обладнання з тим, яке знаходиться у простої (розраховують коефіцієнт використання встановленого обладнання, як відношення кількості простійного, обладнання до загальної кількості встановленого); визначають питому вагу простійного обладнання у встановленому;

− порівнюють кількість наявного і резервного обладнання за планом і звітом, (розраховують коефіцієнт використання резервного обладнання, як відношення кількості резервного обладнання до загальної кількості наявного), визначають питому вагу резервного обладнання у наявному.

Після розрахунку та аналізу перерахованих коефіцієнтів виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих груп, резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок покращення використання наявної кількості обладнання. Доцільно у процесі аналізу з’ясувати причини, що заважають встановленню обладнання, введенню його в дію або продажі, якщо воно є непотрібним, проведенню ремонту тощо. Важливу увагу надають обладнанню, що знаходиться у ремонті та резерві, а саме: з’ясовують основні причини збільшення кількості обладнання у цих групах та розробляють систему заходів для його зменшення (поновлення парку обладнання, ліквідація, здача в оренду, продаж, введення в експлуатацію тощо).[41, с.79]

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів доцільно проводити за двома такими напрямами: [41, с.88]

− показниками ефективності їх використання;

− нормами витрат матеріалів.

Слід зазначити, що одним із узагальнених показників, який пропонують розраховувати практично всі науковці, і використовується в практиці підприємств, є матеріаловіддача.

Основні показники ефективності використання матеріальних ресурсів:

− матеріаловіддача продукції – розраховується як відношення вартості товарної продукції до суми матеріальних витрат і характеризує вихід продукції з однієї гривні витрачених матеріальних ресурсів;

− матеріаломісткість (зворотний показник до показника матеріаловіддачі) – розраховується як відношення суми всіх матеріальних витрат до вартості товарної продукції і відображає рівень матеріальних витрат на одну гривню товарної продукції;

− рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску продукції – розраховується як відношення суми матеріальних витрат до собівартості продукції і характеризує питому вагу матеріальних витрат у собівартості продукції;

− коефіцієнт споживання матеріалів – розраховується як відношення фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний обсяг випуску та асортимент продукції, характеризує рівень ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів та показує економію або перевитрату матеріалів проти встановлених норм (значення цього коефіцієнта має бути не більшим за одиницю);

− швидкість обороту матеріальних запасів – обчислюється діленням середнього (за період) залишку матеріальних запасів у грошовому виразі на середнє добове споживання в цьому самому періоді. У процесі аналізу перерахованих показників доцільно дослідити їх динаміку за певний період часу, а також визначити основні фактори, що вплинули на їх зміну. Необхідно визначити як саме ефективність використання матеріалів вплине на зміну обсягу продукції та на основні показники діяльності підприємства. Важливо

винайти можливі резерви підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів та розробити систему заходів для покращення ситуації, що склалася.

Наступним напрямом аналізу є оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів за нормами витрат матеріалів. Під час аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів за нормами слід оцінити:

− обґрунтованість норм;

− своєчасність їх перегляду;

− аналіз якості норм і засад їх формування.

Останнім часом спостерігається тенденція часткового зниження норм, що обумовлено наступними чинниками:[41, с.89]

− удосконаленням техніки та технології виробництва;

− удосконаленням, спрощенням, конструктивним поліпшенням виробів;

− зміною якості матеріалів (сировини), що споживається, а також продукції, що виробляється, зменшенням частки кінцевого браку продукції;

− повторним використанням відходів виробництва тощо.

Важливо наголосити, що для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів за нормами витрат обираються, в основному, вироби, які формують обсяг випуску продукції і матеріали, які йдуть на виготовлення продукції та формують її собівартість. На зміну суми використаних матеріалів впливають зміна кількості витраченого матеріалу (норми витрат) та зміна ціни даного виду матеріалу. Зміну кількості витраченого матеріалу можна розрахувати через зміну норм витрат матеріалу. Вплив згаданого фактора визначимо способом абсолютних різниць, як добуток відхилення норми витрат на базову ціну даного виду матеріалу. Вплив зміни ціни розраховується як добуток відхилення ціни на фактичну кількість витраченого матеріалу, або фактичну норму витрат. Сумарний вплив кількості витраченого матеріалу (норми витрат) та зміни ціни матеріалу повинен дорівнювати абсолютному відхиленню суми використаних матеріалів.